СОКІЛ-РЯТІВНИК
Чорне поле – білий хліб. Добре слово – дивний вік.
Ішли якось битим шляхом лев і його господар, великий дресирувальник. Раптом перед ними виник маленький янголоподібний хлопчик.
«Я його з’їм і отримаю задоволення», - сказав лев.
«Я зроблю його дресирувальником. Приборкувачі природи - щасливі переможці. Я навчу його, як бути щасливим», - сказав великий дресирувальник.
Їхню розмову почув сокіл, що сидів на гілці старезного дуба обабіч дороги.
«Ці двоє несуть загрозу дитині. - помислив він. - Треба його рятувати. Я віддам дітваку свою душу й крила. Хай він в житті цім шукає блаженство».
Сокіл піднявся якомога вище в небо, потім, склавши крила, кулею полетів униз. Тільки-но птах ударився перед хлопчиком об землю, як у того миттю з’явилися крила і він відлетів.
І лев, і його господар зосталися ні з чим. Блакитноокий кудрявче був для них недосяжний.