КАЗКА ПРО ВІЩОГО ПТАХА ГАМАЮН ТА ПРО ДВОХ БРАТІВ – ПЕРШИХ ВОЛХВІВ
Хай моя казочка буде для вас, як подорожньому серед ночі в степу хмизу в’язочка.
У давні-давні часи, коли люди бідували, сини з батьками воювали, жили собі два брати. Шкода їм було людей, що вони так безглуздо живуть. І вирішили брати податися в мандри, щоб розшукати і повернути людям щастя.
Якийсь час йшли брати разом, а потім вирішили розійтися: один в один бік пішов, а другий – у другий. І була між ними домовленість, як там і що трапиться, але зустрітися знов біля джерела, щоб повернутися додому вдвох.
Пощастило одному з братів. Зустрів він віщого птаха з жіночим обличчям і грудьми. Звали його Гамаюн.
– Знаю, що тобі треба, – сказав птах. – Якщо віддаси мені свою правицю, я запишу нею книгу, яка міститиме в собі всі таємниці зірок, і будеш ти все-все знати, із небесних колодязів воду брати, спраглі душі напувати.
– Добре, – погодився парубок.
Він відрубав собі руку та й віддав їй.
Довго чи ні записував Гамаюн таємниці зірок, та нарешті настала мить, коли він простягнув парубку обіцяну книгу, а замість руки віддав йому своє крило.
Подякувавши Гамаюнові за безцінний скарб, він рушив у зворотну путь і вже під вечір дістався джерела, де на нього чекав брат.
– Не журися, мій любий брате, – сказав той, у кого замість руки було крило. – Марними були твої пошуки, але я прийшов не з пустими руками…
– Не з пустою рукою, – поправив його брат.
– Хай так. Я ніскілечки не шкодую, що позбувся руки. У нас тепер є зоряна книга, за допомогою якої ми зможемо повертати людям втрачений спокій.
– Звісно, що так, – погодився той.
І вони полягали спати. Хто спить, а хто й ні. Шкряботіло на душі другого брата, що не він зоряну книгу дістав. І вирішив він убити свого брата, а книгу забрати.
Узяв він спершу книгу, щоб хоча одним оком зазирнути у неї. Тільки відкрив – як враз щось зойкнуло, застогнало, спалахнув синій вогонь, і він осліп! А брат його з тої пригоди на птаха перетворився.
Погорювали вони, поплакали з того, що все так сталося, а потім вирішили зробити ось що. Той брат, що осліп, посадив на своє плече брата-птаха, поклав у торбу зоряну книгу, і пішли вони так по всіх слов’янських землях, повертаючи людям мир і спокій.