ВЕРБЛЮД І ПОДОРОЖНІЙ
Дотепне слово родить сміх, доречна думка - щастя міх.
Верблюд, долаючи пустелю, наздогнав подорожнього. Висолопивши язика, стікаючи потом, він уперто йшов уперед.
– Нам по дорозі, – сказав йому верблюд. – Сідай на мене. Я прискорю ходу, і ще не запанує ніч, а ми вже будемо у місті.
– Сам дійду, – ледь чуто прошепотів той.
– Ну що ж, – сказав тоді верблюд. – Хто не зі мною, той… проти себе, – і встелив так швидко, що невдовзі зник за барханом.