Оксанка та Ведмiдь

    Жила-була дівчина Оксанка. Була вона красива, акуратна, працьовита! А співала так, що всі звірі замовкали, щоби її послухати! Але не пощастило їй з чоловіком: він був ледачий та пияка, крав у дружини, навіть інколи бив дівчину. Важко сказати, чому Оксанка з ним одружилась, спочатку вона його кохала, потім сподівалась, що він зміниться…
    Одного разу, дівчина набралась мужності, та вигнала чоловіка зі своєї хати!
    Тяжко стало жити чоловіку: готувати їжу він не вмів, гроші на випивку в нього швидко закінчились, та й прикро стало, що жінка його вигнала… Пішов чоловік до ведмедя, та став просити того, щоб він провчив Оксанку. Хижак одразу погодився допомогти, йому дуже подобалась чистенька біленька хата та солодкий мед у вуликах на пасіці дівчини.

    Поки дівчина поралась у городі, ведмідь зайшов до її хати та почав хазяйнувати. Вибрав собі найкращу кімнату, та сказав, що відтепер буде жити саме у ній, вимагав, щоб Оксанка смачно його годувала, та кожного ранку приходив на пасіку, та забирав у мед у бджілок-трудяг.
    Неприємно та лячно було Оксанці жити під одним дахом з ведмедем… Звір хазяйнував у хаті, як у себе в барлозі, з`їдав все, що дівчина готувала, та вимагав ще, забирав собі речі, які йому були до вподоби, постійно ричав та сварив Оксанку.
    Ведмідь звір грізний та сильний, тому щоб вигнати його назад до лісу дівчина попросила допомоги у лева та орла. Цар звірів та вільний птах погодились допомогти, але не поспішали до Оксанчиної хати… Дівчина чекала їх день, другий, третій… Та зрозуміла вона, що лев та орел не хочуть зайвий раз сваритись з ведмедем, і вона залишилась сам на сам з диким хижаком.

    Дівчина сіла на березі чистої глибокої річки та почала плакати гіркими сльозами.
    Цієї миті її побачили бджоли: “Оксанко, чому ти плачеш?”
    “Я не хочу жити з ведмедем, я його боюся... Але і вигнати я його не можу, а сам він не піде...”
    “Ти завжди була добра до нас. Завжди чистила наші вулики, залишала нам меду для наших потреб, підгодовувала взимку. А ведмідь і нам не подобається: він нахабно кожного ранку забирає весь наш мед, та зовсім не поважає нашу працю! Тож ми тобі допоможемо, але і ти повинна дещо зробити.”

    Оксанка дочекалась доки ведмідь засне, взяла його захисний костюм бджоляра, та зробила декілька невеликих акуратних розривів по шву.

    Вранці ведмідь встав, наказав Оксанці приготувати сніданок, надяг захисний костюм, та пішов на пасіку. Як тільки хижак відкрив вулик, бджоли всім роєм накинулись на нього... Комахи пролетіли крізь розриви у костюмі, та стали боляче жалити грізного звіра.
    Ведмідь поспіхом скинув костюм, та побіг назад до лісу. Бджоли летіли за ним, доки не переконались, що хижак повернувся до своєї барлоги.
З тих пір ведмідь більше ніколи не приходив до Оксанки без запрошення.

    Хтось спитає, а що ж сталось з чоловіком?
    Він покинув пити, зрозумів, як він був не правий по відношенню до Оксанки, що дарма її ображав, кричав на неї та крав гроші... Йому стало соромно проситись назад до дружини, тому він збудував собі нову хату, та завів господарство. Лишень інколи він приходив до дівчини у гості, і вони разом пили запашний м’ятний чай зі смачним липовим медом."


Рецензии
Може бути, дещо незрозуміло кому, а нам, "євреям міста Києва", все зрозуміло (жарт). Казка гарна, добра. Звідки Ви берете свій оптимізм, цю дитячу наївність? Адже поглянеш на телеекран - там теракт, тут теракт, там наці, тут бандери. Гаразд, не будемо торкатися політики - як кажуть по-російськи, "обрыдло". Письменники! Не пишіть біографії усіляких Хероев! Пишіть гарні казки!
З повагою,
Олександр Плитман

Александр Плитман   28.03.2016 16:16     Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.