Далеко у горах високо
Росла квітка синя, наче море,
Наче мрія, світла.
Пелюстки у жилах: ніжні і чарівні,
І у час потрібний розкрити повинна.
А ось зараз квітка спить і наче мріє,
Вона бачить світло, блиск і надію:
Жити і любити синню синє небо,
Посміхатись сонцю росами з повітря,
Квітнути й чекати бджілку, що сміливо
Високо у гори подолає відстань.
А ось зараз квітка спить й дає надію,
Вона вічна квітка, що завжди мріє.
11.04.2014