Ти ще не вмерла
Але й не жила.
Не дихала
Свіжим повітрям.
Від підлої зради
Ти ледве жива.
І похилилась
За вітром.
Схиляли
В один бік, то в інший
Тебе.
Ніхто не висловлював
Шкоди.
А ти все надіялась -
Щастя прийде.
Та скінчиться
Море негоди.
Але не судилось.
Щороку.
Чимдуж.
Жадоба труїла
Засади.
І ти надломилась,
Бо більше нігде
Сьогодні
Шукати поради.
«То як мені далі
Повстати з колін?» -
Питає у себе країна.
І я запитаю
Зігнувши поклін:
«Чи ти ще жива,
Україно?»