Мій пане коханий, я писала вам вчора листа,
Що приїхала в місто на місяці три і не більше,
Не зрікайтеся осені, як тоді Ви зреклися хреста,
І любові Господньої, і моєї, між іншим.
Мій пане коханий, зустрічалася вчора з дощем,
Я так плакала гірко, а він слухав слізну молитву,
Рву листи ненаписані, наче листя з дерев ще і ще...
І самотня стою з диким болем на полі я битви.
Поцілуйте мене, як Ісуса Іскаріот,
Ви вже так цілували мене минулої осені,
Бо не можу ніяк вже позбутися страшних цих сухот,
Невідомість пливе, ніби човен, Господніми росами.