суха дорога і сухий дідок на ній.парадоксально?хм можливо.
для нього не існує майбуття.а все старе-забуте.можливо час вже вирушати?до інших душ,таких покинутих,забутих.
в старих ногах ще досить сил щоб пройти безлічі доріг,а от чи витримає він знущання тих,хто є для всіх цінніше?!
він є для них печаль забутих літ.і те що він носив колись їх у долонях,не викликає більше, ніж кривий усміх.
вже мабуть час..і лиш сивіє.старе обличчя стає - мов "на очах"..
а він хотів лиш затишку і тиші..а що дало йому його життя?-розбиті ноги,зірвані старечі руки,лиш очі..ще в них іскрить молодечий сміх..
та все минає.смерть вже на пів дорозі..лиш тихо тихо ступить на поріг і все..повсюди тиша.і нікого нема.більш нема.він так хотів побути ще,пожити..та тихий стон зривається з уста:"пробачте люди,чим я завинив би.пробачте.і не проживіть дарма".
його життя для всіх-є марним і байдужим.а от так і смерть вже не приносить ніякого втіху,лиш тихий сум.
ніхто не візьметься писати про нього книги.хоча..а все ж але..і всхлип дівочий,повергне всіх в більший сум,аніж смерть старого діда.куди котиться це життя?!
нехай мої слова не залишать і краплі місця у вашій забитій грішми голові,але задумайтесь можливо..колись і ви помрете так,як дід,на чужині.де всі ті люди вже давно вам зліші вороги,сім'ї немає,а довкола простір..лиш хочеться йти вперед.ви ж наче все ще зможете,а ні..прощай!передавай привіт.