все минає швидко.
люди забувають один одного.
кожен рухається у свою сторону.
буває, що хтось трапляється на дорозі і ти на якийсь час зупиняєшся...
а потім.. все те саме.
це лише пусті слова. слова, які вже десь друкувались..так само як і зараз. нічого нового. все те саме.
що я хочу сказати? можливо..відкрити очі? що мене хвилює?
мене хвилює.. те.. мене хвилюєте ви, люди.
мені хочеться, щоб дороги наші були довші, щоб дороги були ширші, і на них могли б поміститися дві людини, дві особистості, дві істоти..двоє. двоє різних прекрасних людей, прагнучих бути разом понад усе.
ось! я знайшла ці слова. понад усе.
мені і вам дано лише одне життя.
я не багато пишу тут. і зараз я б дуже хотіла, щоб ви щось зрозуміли, щось взяли для себе.
я вірю в щастя. вірю в кохання. вірю в життя. вірю в Рай на Землі. вірю в людей. вірю в дружбу.
понад усе тримайтесь один за одного, бо другого шансу можливо ніколи не буде. цінуйте хвилини життя і свої, і чужі. діамантові хвилини. тримайтесь один за одного.
мені доводилось втрачати прекрасних людей..і я думаю, ви мене розумієте. я й досі не вірю, що їх вже немає. жалкую, що не сказала одного, що не спитала про друге, що не подякувала за третє... мій час вийшов. можливість була. завжди була.
тому зараз моїм дивізом є слово "ДІЙ"
чомусь без сліз не можу написати останніх рядків...
дійте. кохайте понад усе. цінуйте. тримайтеся один за одного!