А так.
Чего ты смотришь на меня своим усталым взглядом?
Не шепчешь мне привет,
Пока
Лишь мало тебе,
Мало.
И света мало,
Жизнь,
Тепло –
Их нет,
Улетело ввысь,
ушло.
Молчишь?
Молчи.
Не слышу я тебя
И не хочу.
Не подожду,
А прочь уйду.
Нет,
Улечу.
Туди, де гріють мене зорі.
Туди, вінця де поволі
Наливає вечір казку.
Враз, злетіла зозулечка,
Малесенька така,
Мала.
Як жайворон.
Вдягаю свою маску.
И раздается громкий крик
Проник,
Наполнил меня кислородом.
І зник.