ЛюбЫтыся КРАЩе старЭнька, аниж молодЭнька!

Владимир Крыленко
   (МОИ подраЖАНие - НЕ подоРЖАНие!)

Есть песенка такАя вот =
классИческа - укрАиська -
c печальным окончанием,
под БАечным названием:
                СОНЦЕ НИЗЕНЬКО
                <<Сонце низенько, вечiр близенько,
                Сп_шу до тебе, лечу до тебе,
                Моє серденько!
                Ти ж Моє серденько!
                Ти ж обiцялась мене вiк любити,
                Нi з ким не знатись, вiд усiх цуратись,
                А для мене жити!
                Лиш для мене жити!
                Ой як прийду я, тебе не застану,-
                Згорну рученвки, згорну бiленькi
                Та й нежив я стану!
                Та й неживий стану!>>

А мне в СЕй песенке классИческой укрАиской -
конец - Очеиь НЕ НРАВится:
УЖ СЛИШком он = печальненький!
 
М я УЖЕ давно публикнул в КИевской КГБ -
более оптимистичное -
НЕТ = НЕ окончАнием -
с приЯтным и МНОГо обещАющим продолжением -
взамен ТОГО ЖУТКого
<<як прийду до тебе, тебе не застану:
Згорну рученвки, згорну бiленькi
Та й нежив я стану!
Та й неживий стану!>>:

     <<Сонцэ нызэнько, вэчир блызэнько
     (А в таку пору - любЫтысь гарнэнько -
     Вжэ нэ так жаркэнько, та ще й тэплэнько!)
     Иду до тэбэ, спишу до тэбэ>>,
    Ты ж, моя гарнэнька, алэ хитрэнька,
    Ты ж - нэ мое сэрдэнько!
    Прыйду до тэбэ, тэбэ нэ застану -
    Лыш одну бабусю - твою старэньку!

    Твоя бабуся - дужэ вжэ старэнька,
    Дужэ вжэ старэнька - пьятдэсят пьять рокив,
   Пишла вжэ на спОкий - на пэнсии спОкий
   Та на пэнис-спОкий, на йебэли спОкий,..
    Бабуся старэнька, алэ ще крипэнька,
    Алэ ще  гарнэнька, алэ ще ладнэнька,
    Гуляты радэнька. йибатыясь ладнэнька.
    Я йийИ прывИчу, та ще й прывитАю,
    ЙИЙ гостынчик дАю,
    Обийму тиснэнько, поцилую в гудкы йийи мьякэньки,    Двэри закрыю, та мы й полягаем.
    Почэшу йий спынку, потим трохы ныжчэ,
    Розитру йий жывотык, потим трохы ныжчэ,
    Розитру йий ляжкы йийи гладэньки,
    Потим, потим трохы выщэ...

    Ляжэм мы на лижко, на лижко мьякэнькэ,
    Ляжэм мы обыдва, обыдва голэньки,
    Я погладю йий жывотык, потим трохы ныжчэ,
    Погладю йий ляжкы йийи гладэньки, потим трохы выщэ...
    А вона вид цього, як кишка муркочэ,
    Як лозынка гнэться, як вужака вьеться,
    Мэнэ обиймае, всього цилувае,
    До мэнэ вся жмэться, а з нэйи вжэ сик ллеться...
    Та куды ж тут тий дивци о симнадцять рокив,
    Що лэжыть, мов колода посэрэду двору,
    А нэ в мьякий постэльци,
    Та з молодым хлопцэм на мьякий пэрынци...

    Згорну я разом, погладю йийи нижкы билэньки,
    Йийи нижкы гладэньки,
    Визьму в рукы суйчик свий иалэнький -
    Вин ищэ мьякэнький - вин щэ нэ пиднявся,
    Я його подрочу хвылынку-дрУгую,
    А потим ляжу звэрху на бабульку мьякую,
    Суйочком потруся помиж ляжкы йийи гладэньки:
    "- Суйчик, мий суйчик иьякэнький,
    Стань хоч трохы твэрдэнький,
    Та й залазь в писдэньку в писдэньку старэньку!
    А ця писдэнька, нэмов молодэнька,
    Та й груды гарнэньки, та щэ й крипэньки.
    Та щэ й тугэньки. як и сама бабка моя мэнька!
    А йийи сосочкы яки твэрдэньки,
    Стырчать гарнэнько - так йибатысь хочэ!"

    Суйчик нэ одразу, а всэ ж такы трохы "встанэ".
    А "ввийты нэ можэ - занадто тугэнька,
    Та дужэ вузэнька ця старА писдэнька."
    Я й слыною иазав суйчику голивку
    Й пальцямы штовхав - лэдвэ заштовхав я -
    Бо ж нэ хочэ мий суйчик лизты
    У стару писдэньку -
    Давай йому пипу тилькы молодэньку!
               
    А тоди вжэ вин увийдэ до нэйи у пипу,
    Та й почнэться "скачка", та цэ нэ надовго -
    Лыш тиркнэться пипы - майж видразу й ссЫкнэ до нэйи
    Вин свое "насиння",
    А ПИПа й радЭнька - аж крычить старэнька...

    А можэ ще и краще, аниж з молодою,
    Бо старА ще й хотила, та й нэ боялась "забэрэмэниты",
    Як ти малии "диты"...
    ВонА ж нэ боялась вагитною стАты,
    Так що я змиг йий "горгАзму" ДАТы -
    та й НЭ РАЗ дистАты -
    Навить з моим малэнькым
    та з моим мьякэнькым
    Микро-пэнс-суйчиком моим дрибнэнькым,
    Та ще й аж разив по тры за одын сэансик,
    По тры сэансы за добу, а инколы й чотыри...

    Тепер всэ будэ гарно, та й нэ буду марно
    Час свий гАяты на йийи онучку -
    Таку сэрдючку та ще й пэрдючку
    (Нэмов ТАЯ Вирка, яку зовуть Вирка-пэрдючка!),
   Такою прывэрэдой, який усэ малэ -
   И суйчик мий, и мало я ным выробляю
   И усэ йий мало - й моих гостынкив,
   Мойих грошеняток -
  Для НЭйи - НЕ ХВАТэ,
  та й моеи "ТЫквы",
  Щоб ТАКую "ТЫКать",
  Щоб ТАКую "ТЫКты"...

   А буду любтЫся з йийИ бабУлэю -
   Такою вжэ гарною,
   такою ввичлЫвою,
   Такою ласлЫвою,
   Такою щаслЫвою:
   нэмов котятко-кошенятко,
   Або цуценятко -
   що любАтысь хоче
   Й голив нэ морочэ а ни мэни, а ни соби,
   А ни иншым людям...
   Нэхай так и будэ - на викы викИв,
   Алэ нэ "Аминь!", а бильше "любИнь" -
   у викЫ викИв - любИнь!
      Владимир Крыленко  28 апреля 2010