С украинского http://www.proza.ru/2014/03/16/21
«Когда он был королём, слаще звуков арфы казался каждому в Ирландии голос другого, ибо воистину славились в ту пору между ирландцами доброта и мужество».
(Скела «Темайр»)
На острове, открытом всем ветрам,
Что чешут травы резвою рукою,
Земли-кормилицы немного там,
И каждый камень врос в неё межою
Владений кланов воинов лихих...
Где игроков со смертью больше меры,
Где, умирая, прославляли жизнь
И пели, в бой идя за край и веру.
Зовут Улад землёю королей,
Страной бородачей, они не имут страха.
Земля картошки, скрипок и мечей,
Камней священных острова монахов,
Зеленых шляп, из вереска питья,
Земля тягучих песен и ножей широких,
Древнейших храмов, горького житья,
Мы умирали за тебя – земля истоков,
Земля озёр, холмов – тебя любили мы,
Под скрипку танцевать умели джигу,
Но мы не научились просто жить,
Не научились радоваться мигу…
***
Краjiна бородатих
«Коли він був королем, солодше звуків арфи здавався кожному в Ірландії голос іншого, бо воістину великими були в ту пору між ірландцями доброта і мужність.»
(Скела «Темайр»)
На острові, що відкритий всім вітрам,
На острові, що зачісує свої кучері трави,
На острові, де землі-годувальниці обмаль,
На острові де кожен камінь – межа
Володінь войовничих кланів,
На острові, де гравців зі смертю забагато,
На острові, де вміли співати помираючи,
На острові, де вміли помирати співаючи,
Є країна бородатих – Улад – земля королів.
Земля торфу й картоплі, скрипок і мечів,
Земля священних каменів чорних монахів,
Земля зеленого капелюха і вересового трунку,
Земля довгих пісень і широких ножів,
Земля зруйнованих храмів і гіркої пам’яті,
Ми вміли помирати за тебе – земле смутку,
Ми вміли любити тебе – земле озер і пагорбів,
Ми вміли грати на скрипках і танцювати джигу,
Але так і не навчилися жити тут…