Ты.. мой адвечны, светлы, дзiўны сум…
Так да сканання. Так наканавана.
Жыццё мяне аб гэтым не пытала.
Як ёсць – так ёсць… скажу, перадусiм,
Што не крыўдую. Толькi часам мне
Так хочацца адчуць сваёй далонню
Як б’ецца жылка ў цябе на скронях.
I засынаць пад позiркам тваiм…
-------------------------------------
Перевод Василины Иваниной
Ти – мій одвічний, світлий, дивний сум…
Так до сконання. Так веліла доля.
Така її непрошена сваволя.
Як є – так є.
Скажу передусім, –
Не маю кривди. Мрію об однім:
Твоє обличчя взяти у долоні,
Відчути жилку трепетну на скронях.
І засинати - з поглядом твоїм…