Мене розбудив нині дощ.
Він стукав у вікна, лопотів по підвіконню,
Тарабанив по блясі на даху,
Благав і вимагав прокинутися,
Просив і нагадував:
Нині ж бо дев’ять днів…
Сльози кожного з нас
Стають молитвами.
А може,
Це і не дощ?
Це не звичайний дощ,
Який сповіщає про прихід весни,
Який напуває землю живильними соками,
Це наші молитви,
Що знову стали краплями.
Небесна вода змиває кров
Небесної сотні.
Раніше я не робив цього, але тепер
Вийду на вулицю,
Підійму обличчя до Бога,
Умиюся його благословенням,
Надихнуся його благодаттю,
Укріплюся у переконаннях,
Зміцню стержень гідності,
Наповнюся силою…
Адже я став іншим,
Як і моя країна.
01.03.14
Переклад Анни Дудки (
http://www.proza.ru/avtor/sireng):
Меня под утро ливень разбудил.
Хлестал по окнам, шлёпал по карнизу,
По жести барабанил он на крыше,
И умолял, и требовал проснуться,
Упрашивал, напоминая:
Сегодня ж девять дней…
Ведь слёзы каждого из нас
Становятся молитвами.
А может,
Это вовсе и не дождь?
Не тот обычный дождь,
Что нам оповещает приход весны,
Что землю напоит живительною влагой,
А то наши молитвы,
Что снова в капли претворились.
Небесная вода смывает кровь
Небесной сотни.
Раньше я послушал бы, и всё,
А сегодня от него не скроюсь,
Выйду, к Богу подниму лицо,
И Его благословением умоюсь,
Надышусь небесной благодатью,
В убежденьях снова укреплюсь,
Мужества, достоинства и силы
Под святым дождём тем наберусь…
Ведь я стал другим отныне,
Как и ненька Украина.