А вже в повітрі пахне листопадом,
Жовтневий свіжий вітер , грози
вересневі,
Пожовкле листя - пада зорепадом ,
На мокрі вулиці , у чаші кришталеві.
Замучена дорога сподівання,
Лежить під жовтим листям та
дощем ,
Зажурливе життя та сум кохання ,
Заховане під шкіряним плащем.
Холодний вітер - дише і живе,
Закоханий в тумани та світанки ,
Самотньо в невагомості пливе ,
Виходячи за зрозумілі рамки.
По тих стежках самотності й печалі,
Написано-дописаних легенд,
В яких життя - дві сторони медалі,
Безмежна осінь , новий
комплімент.
А під ногами шум шалених днів ,
Що пролітають жовтим листям
повз обличчя,
І тим минулим , що в думках давно
зотлів ,
Думками - листя , марне
протиріччя...
А осінь пахне терпким ароматом,
Парфуму раннього дощу та
сигарети,
І чорно-білим ретро-неформатом,
Життя летить зі швидкістю ракети.