Почуття

Василь Кузан

Не знаходить спокою, невтішне,
Відкриває двері проти ночі,
Полотно мелодією пише,
Обійняти і прогнати хоче.

Розриває груди у сорочці,
Серце, ніби м’ячика, жбурляє
У кільце. Занозою у оці
Застряє. Невідворотний танець

Прірвою наближує до долі,
Ластівкою тулиться до стріхи,
Списом душу попід ребра коле,
Схлипує, зітхає, плаче стиха.

І гортає те, що проминуло,
Дивлячись майбутньому у дуло.

28.02.14