Почуття
Не знаходить спокою, невтішне,
Відкриває двері проти ночі,
Полотно мелодією пише,
Обійняти і прогнати хоче.
Розриває груди у сорочці,
Серце, ніби м’ячика, жбурляє
У кільце. Занозою у оці
Застряє. Невідворотний танець
Прірвою наближує до долі,
Ластівкою тулиться до стріхи,
Списом душу попід ребра коле,
Схлипує, зітхає, плаче стиха.
І гортає те, що проминуло,
Дивлячись майбутньому у дуло.
28.02.14
© Copyright:
Василь Кузан, 2014
Свидетельство о публикации №214022800868