<<-- http://www.proza.ru/2014/02/27/571
Bratislav Libertus (22:49) :
Що нового?
Елена Ковтонюк (22:54) :
Уся у роздумах...
Bratislav Libertus (22:55) :
Ділися...
Елена Ковтонюк (23:01) :
Події жахають у Криму. У Сімферополі сьогодні вже були сутички... Татари там з нашими. Татари за Україну, - а другі - щоб з Россією у дружбі були... Зібралися біля Кримської ради. Сессію відклали, але ж ще повернуться до неї... Від Сімферополя до нас одна година на авто... Вже на Орловському мосту - це зупинка, як їхати до моеї Андріївки - поставили пункт перевірки. Треба буде тікі по документам тепер їздити. Тепер ось нервуюсь, - як там мій брат там... Шоб хоч до них не приїхали якійсь уроди та не влаштували щось страшне... Мабудь тепер і у Севастополь будуть лізти...
Bratislav Libertus (23:06) :
Взагалі-то Крим - автономна республіка. Чому би йому нарешті не стати окремою країною?
Елена Ковтонюк 7 (23:16) :
Так не дадуть же ш оті, що нові прийшли до влади. Там з Київа якийсь вже приїхав, щоб зняти попереднього голову, що за часів Януковича був, та когось свого хочуть на його посаду. А наші Сімферопольці йому кажуть, що це буде людина тікі з Кримськіх. От і не дають той сессії відкритися, бо вони бояться, що на сессії можуть прийняти рішення про відходження Криму від України. Хоч до Россії, хоч до окремого статусу. Татари проти... Уроди... Та ще оті бендери. Тепер мабудь і до нас будуть рухати. Ми ж вже обрали нового виконавчого голову. Він россіянін. Але наш з Севастополя. Ось ім це й бісить. Хотіли його заорештувати, та наші ту бумажку порвали та послали іх подалі. Тепер ось патрулюють дружинники, щоб мерзота не лізла до нас знову. Дістали вже... Мені усі пишуть, - питають як там у нас... Асіф сьогодні теж телефонував на мобільний. У нього ж тут його друзі живуть, що з ним навчались разом у інстітуті. Відповідала... Триндець... Блін...
Bratislav Libertus (23:17) :
Так Криму треба відокремлюватися геть уже нарешті, і все. Яка Росія?
І не треба боятися відокремлення. Бо нарешті порядок буде у Криму.
Якраз самий час відокремитися нарешті, та дихати вільно. Чого боятися того, що й так давно зрозуміло?...
Елена Ковтонюк 7 (23:22) :
Так у нас же Російскій флот. Але Англія та ще там якісь країни засуджують Россію, що мов вона втручається у діла суверенной України. Мона подумати, що вони не втручаються. Проплатили Майдан і ще вякають. А Россія вже на своему кордону з Україною підтянула свої війска, щоб охороняти від проісків. Ось щоб відокремлитись, - то треба з татарами тепер воювати. Вони ж піднімуться на бунт. Розуміеш. Їх там багато було у Сімферополі. Чернота повилазила. Вони не хочуть бути окремо від України. Усе голосують: Слава Україні...
Bratislav Libertus (23:23) :
Нащо татарам Україна? Маячня якась...
Елена Ковтонюк 7 (23:25) :
Та вони ж продажні шкури. Вони і у війну були з фашистами. За що їх і потім виселили з Криму. Тепер повернулися. А якщо ж зараз бендери до влади прийшли, - то татарам мабудь і заплатили ці нові фашисти.
Bratislav Libertus (23:25) :
З яких це пір татарам стала потрібна Україна? щось мені це нагадує сцену з судом над Христом: кілька продажних фарисеїв тільки й кричали "Розпни!", - а насправді ніхто цього не хотів.
Маячня. Галасуй за відокремлення.
Пиши плакати, купи фарбу щоби на стінах малювати графіті. І галасуй за відокремлення.На усіх стінах пиши
Придумай слоган, і підбивай народ голосувати за відокремлення.
Давай, з Богом.
Bratislav Libertus (23:30) :
А якщо не готова боротися дієво - то тоді заткни пельку, та чекай, коли за тебе вирішать долю Криму.
Одне з двох. Або будь революціонеркою на повну катушку, або стули пельку та ходи собі мий підлогу мовчки.
Вибирай.
Bratislav Libertus (23:32) :
Якщо ти цього не зробиш - то хто?....
Усі такі самі, як і ти. Тільки горланять щось, а що - не чутно, бо горланять усі разом.
Купуй фарбу та пиши на стінах усюди, починаючи з Ради.
На асфальті малюй.
Борися за Крим, або стули пельку, не будь базарною бабою.
Ніхто крику твого усе одно не почує, бо горланять усі, і не розібрати, хто що горланить. Треба просто мовчки брати фарбу і писати усюди, що Криму потрібна свобода.
От і все.
А горланити - усі вміють, як ті галки на базарі. А як до справи - то немає нікого.
І ще скажи, що неправду кажу. Таж так і є...
Елена Ковтонюк (23:42) :
Братіс, ну ти такий наівний... Ти що думаєш у нас мітінг у городі був з 20000 людей і там це не казали? Ти що? І оборону у нас зтворили. Але ж відокремлення треба на сессіїу постановах проводити. Ось і блокують ту сессію. Не дають їй розпочатися... Відклали на не відомий час. А раз тепер ось обрали нового главнокомандуючого - Турчинова, то він може що завгодно там накомандувати, щоб у Крим вояк постягувати з бивших Майдановців. Вони ж Беркут розпустили указом. Тепер Крим може захіститися тікі самотужки. Своею обороною. На мітінгу було більш 20 000 у Сімферополі. А якщо оті з майданутих припруться разом, - то почнеться різня. Розуміеш? А як же люди мірні? Ти хоч уявляеш що тут буде? Ти бачив що було у Київі?
Bratislav Libertus (23:43) :
Я тобі кажу: або будь революціонеркою на повну катушку, або стули пельку та не рви нервів. Що неясно?
А то ні те ні се. Ні риба ні м'ясо.
Елена Ковтонюк (23:44) :
Хоч ти учасно з краіни виїхав... А то не відомо, - де б ти щас був би...
Bratislav Libertus (23:45) :
А щодо наївності... То знаєш, якби не моя наївна віра у те, що я зможу завоювати світ творчістю - ми би не були зараз знайомі.
Так само і ти.
Я кажу: ти можеш стати революціонеркою.
І люди підуть за тобою.
І Крим стане вільним нарешті. Ти головне - дій.
А криком справі не поможеш. Кричати усі уміють, а як до справи - то немає нікого.
Просто бери фарбу, та малюй усюди: "Крыму нужна свобода!"
І больше нічого не треба. Тільки роби це. Люди почнуть цю фразу скандувати усі разом. І тоді влада муситиме прислухатися.
Bratislav Libertus (23:52) :
Справжні революції робляться тільки так: хтось один кидає фразу, і усі інші підхоплюють її і скандують до самої перемоги. А не гвалтом: хто у ліс хто по дрова.
Я був трохи у політиці, і знаю, як це відбувається. Я тобі розказував, що в мене був друг політик.
Він 15 років провів у політиці. І мене в усі таємниці присвятив, як усе насправді робиться.
Bratislav Libertus (23:57) :
Так що - або борися по-справжньому, і веди за собою, або - стули пельку та мовчи. Одне з двох.
Якщо примусиш народ скандувати цю фразу - то кровопролиття не буде. Бо народ буде єдинодушним.
Bratislav Libertus (0:04) :
Не чекай на лідера, будь лідером сама, - якщо дійсно ратуєш за Крим.
А як не ти - то хтось інший стане лідером. І невідомо, яку фразу закине у народ він.
Елена Ковтонюк 7 (0:17) :
Блін, Братіс. Я б тобі дала ссилку на наш мітінг у Севастополі, що був, щоб ти сам усе побачив. Але ж у тебе відео не потягне твій повільний інтернет. Про це ж там мова й шла. А отож - цей лозунг уже у усіх на устах. Чі ти вважаєш, що у Севастополі дурні люди живуть?
Bratislav Libertus (0:17) :
Продовжуй боротися. Йди до кінця.
Або стули пельку та мовчи, якщо ця фраза уже у всіх на вустах і тобі цього досить.
Bratislav Libertus (0:28) :
Якщо тобі ліньки цим займатися - то так і скажи.
Я про те й кажу: як горланити - так усі хуткі, а як до справи - то немає нікого.
Навіть у бійку готові полізти під гарачий настрій. А от організувати революцію без кровопролиття - зась. Ліньки.
Це ж треба рано вставати, та не за комп'ютером пролежувати сраку, а кісточкою махати, та відро з фарбою носити в руках....
І на очах у всіх людей це робити, щобі усі бачили: що навіть якась немічна старушенція - і то революцію робить.
Там глядиш, хтось зжалиться, та скаже: "Бабусю, давай поможу! Відпочинь, а я помалюю"
Тим, хто молодші - стане соромно, а підлітки узагалі будуть у захваті.
Скажуть: "Во дає старушенція! а ми краще можемо!"
Дітям же лиш дай привід помалювати...
І вони такі борзі, що цю фразу на вікнах Ради намалюють...
Зведуть з розуму хто там у вас за старшого, він скаже: а! хай буде по-вашому, задовбали.
Елена Ковтонюк 7 (0:35) :
http://www.youtube.com/watch?v=atm0W5wA2y4&feature=youtu.be
Bratislav Libertus (0:38) :
А нюнити, що нічого з того не вийде - звісно, легше, аніж кісточкою махати...
Елена Ковтонюк 7 (0:42) :
Братіс. Я тобі більше нічого не буду писати, - раз ти так вважаеш, - що у моему місті усі тількі нюняють. Більш патріотичного міста я ще не зустрічала. Але події можуть розгортатися не за сценаріем, - а як вже піде під час оборони міста. Якщо я в єфір не вийду, - то мабудь щось і трапиться не передбачуване.(допоможи Боже цього уникнути)
Bratislav Libertus (0:44) :
От я й кажу: нема сенсу драти горлянку: стули пельку та мовчи, і чекай, чим усе закінчиться... Коли твій син народиться та підросте,- ти йому будеш хвалитися, що заради його майбутнього зробила усе, що могла: погорланила трохи для вигляду, поохала, поахала...
Як баба базарна. Син так і зрозуміє.
Розкажеш йому, як ти героїчно стогнала тут зі мною у личці.
Елена Ковтонюк 7 (0:50) :
Я лише тобі розповіла про те, що ти попросив мене з тобою поділитися. Але бачу, що ти мене не зрозумів, та ще й базарною бабкою назвав. Сенс тоді взагалі щось тобі розповідати. Буду мовчати тоді. Щоб у твоїх очах таковою не виглядати. Буду тоді тількі про твої новини слухати. А у мене завжди тепер буде все гаразд. щоб не трапилось. Ти про те ніколи не дізнаєшся, - навіть коли мені буде дуже погано.
Bratislav Libertus (0:51) :
То я про те й кажу. Будеш синові розказувати, як ти дула на Братіса губки, - замість того, аби брати фарбу у руки, кісточку - та йти малювати на благо Криму і майбутнього сина.
Елена Ковтонюк 7 (0:57) :
Бери свої акрілові фарби та малюй - попроси Ігрулю іх тобі привезти. Будеш потім усім показувати свої чудові малюнкі. У Севастополі на заборах не малюють, любий. Це тобі не різнокольорова палітра... Усе організовано і на своїх відповідних відведених для цього Местах(русск.)
Bratislav Libertus (0:57) :
Ага... Так і поясниш синові.
Елена Ковтонюк 7 (0:59) :
У мене усе гаразд, Братіс. Я більше не нитиму.
Bratislav Libertus (1:00) :
От і правильно. Стулила пелечку - і чекай, чим усе закінчиться... Законослухняна громадяночка.
Елена Ковтонюк 7 (1:01) :
Ти ж теж багато там повоював за свої потреби. Багато тобі зробили все усього, що ти вимагав у них?
Bratislav Libertus (1:02) :
Багато.
Елена Ковтонюк 7 (1:02) :
а найголовніше? Я б хотіла, щоб не відмовили
Bratislav Libertus (1:02) :
Якби я не боровся - мене би вже не було в Карелії. Бо мене хотіли примусити погодитися на депортацію.
Елена Ковтонюк 7 (1:02) :
у операціі
Bratislav Libertus (1:03) :
От і боротимуся. Я не законослухняний. Я впертий.
Думаєш, я не борюся? борюся...
Але справу ускладнює Вітас. Він забирає дуже багато в мене сил та уваги...
Я увечері ледь знайшов сили увімкнути нетбука. Було навідь дихати тяжко. Слабкість дуже сильна.
Мене майже цілий день не було в інтернеті.
Відчуваю, що ще трохи - і я знов перейду на памперс, бо не матиму сил навіть на судно сходити.
Елена Ковтонюк 7 (1:36) :
Тікі не кажи мій любий, - що тепер ти будеш дути губки на мене, - за те, що я тобі тут понаписувала. Я лише хотіла, щоб ти звільнився від усього, що тобі заважає, - та став сам собою. Вільний.
Bratislav Libertus (7:57) :
Так, я вільний... самотужки вирішувати свої проблеми, навіть коли мені заважають, і сили нерівні...
Я вільний... хоч на усі чотири сторони. І всім начхати на мене.
Нема нікому діла до проблем якогось бомжа-інваліда. Я вільний бути собою. І втрачати сили на боротьбу з вітряними мельницями. Вільний.
Бути собою навіть в таких умовах. Один проти усього світу.
Bratislav Libertus (8:09) :
Валюша хворіє, а Ірина розказує мені про те, що добитися операції майже неможливо, тому я мушу змиритися або боротися сам. А що в мене сили тануть - начхати. Якби ти була поруч - ти би тупо дивилася на мене та мовчки страждала би, дивлячись, як в моєму тілі гасне життя. І нічого не стала би робити, бо ти не боєць, ти страждалиця. От і уся твоя любов до мене. Усім начхати.
От і уся любов...
Люди так мало цінують одне одного... Зате красномовно страждають, коли бачуть страждання інших.
Bratislav Libertus (8:23) :
Люди в цьому схожі на упирів: вигляд чужих страждань для них - лише привід спокійніше відноситися до власних...
Тому-то з таким апетитом і накинулися на Віта, починаючи зі скандалу з Паталахом. І коли я спробував його захистити - накинулися на мене... А він мене захистити навіть не спробував.
Bratislav Libertus (8:25) :
А ти, моя страждалиця, тільки руки заламуєш, коли мені стає геть ***ово.
Зате на словах - так любиш, так любиш... А Ірина розказує мені, що я мушу боротися за операцію сам, або змиритися, - бо добитися її майже неможливо. І звісно, вона цього теж не робитиме. Максимум хіба крісло для мене виб'є. Маю дякувати і за те.
І ще пенсію мою отримує, та привозять передачки на неї, раз у місяць.
Bratislav Libertus (8:30) :
А Ігрулька живе у Сортавала, і виживає сама з трома маленькими дітьми: старший у другому класі вчиться, а молодшому півтори роки. Ігрулька сирота, вона живе з дітьми в домі бившої свекрові, яка може в любу мить викинути її на вулицю разом з дітьми. А ти наміхаєшся з неї, щоби вона мені фарби привезла у Пай.
Bratislav Libertus (8:32) :
Кожен сам за себе. Зате про любов - балаканини... Усі - люблять. Свої почуття.
26-27.02.2014
-->> http://www.proza.ru/2014/02/27/1188