Я сиділа на вікні та весь день про щось думала. Думала про життя. Про те, яке воно часом несправедливе. Про те, що люди заслуговують на краще. Я сиділа та розуміла, що ще не можу робити швидких висновків. Адже я майже не бачила життя. Яке воно справжнє?
Можливо, все так і повинно бути? А всім здається, що може бути і краще? Хто вигадав, що в житті повинно бути тільки добре? Люди вигадали рамки в які хочуть вписати життя. Але такого не буде. Життя не передбачуване. Його нікуди не запхнеш. Плани людей можуть зруйнуватися в одну мить. Мить... Мить також ніколи не повернеш назад. Вона ніколи не повториться. Ніколи не буде так, як колись. Може бути краще або гірше, але не так як було.
Коротка мить- коротке життя. Ми ж не хочемо змарнувати своє життя. Та чому ж ми так часто марно втрачаємо цю мить? Що не дає нам цінувати її?
Чому ми не цінуємо кожну секунду перебування поряд з людиною яку любимо? Чому? Тому що ще не втрачали цю людину. Як тільки людина опиниться далеко від нас, лиш тоді ми зрозуміємо як потрібно було цінувати її. Лише тоді ми розуміємо наскілки людина дорога та як ми її любимо. Але чому не зрозуміти цього в самому початку коли людина поряд?
Це незбагненний людський характер.
Чому люди зовсім не цінують свого життя? Воно ж одне. Ніхто не знає, що після смерті. Тому ми повинні цінувати кожну мить Кожну хвилину, кожну секунду. Ми весь час кудись "летимо, біжимо", а куди? На який такий літак нам потрібно встигнути? А я знаю. Нам потрібно встигнути сісти на той самий " літак щастя". Так, саме на нього. Коли у людини виходить опинитися на борту цього літака вона стає щасливою. Так, виникають труднощі( це ті ж самі повітряні ями), але людина щоразу знаходить вихід і летить далі по щасливому життю.
Але трапляються такі випадки, коли людина просто "загубила квиток" чи просто не встигла на літак. Тоді і починаються життєві проблеми, але їх ще можна виправити та купити новий квиток у щастя.
Найгірша ситуація виникає з тими чий літак впав та розбився. Їм вже нічим не допоможеш. Вони не можуть знайти виходу із ситуацій. Навіть з найпростіших. Але чому? Чому їх літак розбився? Це все через необережність. Щось повинно було статися, щоб літак впав, а тобто зникло щастя в житті. Часто люди самі в цьому винні. З деякими це трапляється через те, що вони не цінують того щастя, що в них є. А з деякими невідомо чому так виходить. Можливо, це просто "нещасний випадок" або життя готує черговий сюрприз в якому буде щастя.
Важко відповісти на всі питання, які виникають в голові. Важко, але можливо.
В житті не має нічого не можливого. Слід пам'ятати про це завжди. Під час сесії, знайомства, влаштування на роботу потрібно добре думати та цінувати кожну мить!