Небесна сотня – сто сердець,
Душ і доль вразливих
Стали на смертельний герць
За рідну Україну.
Від Прута і до Донця,
Сіверця й до Криму
Поєднали скрізь серця
Соборну Батьківщину:
Рідну, вільну і щасливу,
За сестру і брата,
За права та честь і гідність
На тирана – ката.
Сини наші соколята
В небо відлетіли,
Зажурилась стара мати,
У сльозах дівчина.
Молоді, старі, афганці,
Сурми засурмили,
Кругом сльози і подяка…
Діти сиротіють.
Від Прута і до Донця
Сіверця й до Криму
Скрізь скорбота без кінця,
Як за рідним сином.
Плачуть гірко тато й мама,
Дівчина й дружина,
Діти, внуки, брати й сестри,
Тужить Україна.
У жалобі й у розпуці,
З чорними хустками,
В небо піднімають руки,
Катів проклинають.
Нема у них душі й серця,
Совісті намає,
Замість очей пусті скельця-
Без жалЮ вбивають…
Їм би жити, хліб ростити,
Вуголь добувати,
На супутниках летіти,
Неньку прославляти.
Не жили, недолюбили,
На ворога стали,
Кулі снайперські зустріли,
Волю захищали.
Соколятами злетіли,
В ключах журавлиних,
Небеса їх вже зустріли -
Не дарма б це було.
Пам’ятай їх, рідна нене,
Вічно пам’ятай,
Сотню соколят небесних
Що лягли за край.
Та герої не вмирають,
Ні душа, ні воля,
Всім народом прославляють,
Дякують за долю.
Поховали - дружно стали,
В основу - сумління,
Щоб чергово не продали
Нашу Батьківщину.
Закувала зозуленька
З верху яворини,
Лине пісня солов’їна
На кущах калини.
24.02. 2014р., Київ
*Фото з Інтернет