Довгий час я боялася навіть просто подумати про це.Але в один момент всі мої намагання увінчалися крахом.Це програш.Все…Ти перевернув все моє життя..
Я тікала.Ятак довго бігла від цього почуття.Ба,сама навіть і не пам’ятаю коли саме почала тебе кохати.Втеча мене зовсім не врятувала,скоріше чим швидше я тікала,тим сильніше тонула в цьому коханні.Це ніби зибучі піски-чим більше борсаєшся,тим глибше тебе затягує всередину.
Мовчи…Ні,нічого не кажи.Я не витримаю твоїх слів,не витримаю цього погляду повного жалю.Просто повернися спиною,дай запам’ятати твій стан:широку спину,вузькі бедра,міцні,довгі ноги.Краще не повертайся.Не треба,прошу.Я не хочу пам’ятати риси твого обличчя…Такого коханого,болюче коханого обличчя.Не треба!Залиш усе так.Не хочу більше цього…
Йди,йди благаю,йди і не повертайся!...Ніколи не повертайся,прошу тебе.Але,йдучи забери за собою все!Всі погляди,поцілунки крадькома,пристрасні обійми.Забери всі спогади,забери всі ці бісові почуття…Йди,йти не обертаючись.Подалі від мене…
Ні!Зачекай!Не лишай мене саму!Хочеш,я стану тим ким ти забажаєш?Хочеш викрашу волосся в синій,як колір нашого неба.Ти ж його любиш,правда?Не йди,почекай.Дай мені лише декілька секунд,декілька,щоб запам’ятати .А потім-жити лише цими спогадами..
Я так мрію,щоб ти втонув в мені.Потонув у цьому безкрайньому морі моєї душі.Щоб більше ніколи ти не зміг виплисти.Я хочу….Ні,я мрію про це.Хоча знаю-це неможливо.Ми не дві половинки одного цілого…
Ти стріляєш вгору,ну а я,розумієш,-намагаюсь взлетіти.Ніби крила на місці,і ніби не в крові.Ти стріляєш в усіх абсолютно невинних птахів,але мене ти не чіпатимеш…Просто ми занадто з тобою…Чужі…
Знаєш,скільки часу я змушувала себене любити тебе?Знаєш,як я боялась,що хтось побачить наскільки сильно я рвуся до тебе?
Я хочу побути розом.Ще трішки.Мені тебе мало,так дико мало.Я хочу бути поруч з тобою…І так до вісмірки упавшої..
Занадто довго я мовчала,занадто…Так довго намагалася знайти ті найпотрібніші слова.
Чому ти знову увірвався в моє життя?Чому знову змушуєш мене проходити крізь все це?Чому я не можу відмовити тобі?
Скажи мені все,що ти про мене думаєш.Прокричи на весь світ.Хоча ні,мовчи..Нічого не кажи,мовчи.Я більше не вірю словам.
Ти змусив мене сподіватися,змусив мене кохати.Але знай,я більше ніколи вже не зможу мріяти.Ти вбив і це в мені…
Вбивця!Вбивця!Ти знищив в мені всю надію,все щастя..Ти!...Ти не людина,ти монст.Але я покохала чудовисько і це моя доля:кохати тебе до останнього подиху,останнього поштовху серця..