Дуже велику роль у нашому житті відіграють звичка та прив*язаність!
Часом - саме ці дві складові керують нами. Не розум і не серце.
Ми звикаємо до того, що в дощ нам із собою потрібно брати парасолю! Іноді, навіть, коли дощу не має, ми цю ж парасолю забуваємо вийняти із сумочки. А часом просто носимо її в сумці - тому, що звичка така! Тому, що знаємо - вийнявши її із сумки - обов*язково має йти дощ.
Хтось палить, тому що звик! Тому, що прив*язаність, себто залежність від цигарок! Але у житті був момент, коли не палив. І тоді була інша звичка - не палити. А зараз же навпаки! Із дому не виходить без запальнички та цигарок! А забувши їх вдома. Вийшовши без ...Огортає страх, а як же без?...
Доволі часто ми точнісінько так прив*язуємось до людей, які з*являються в нашому житті. Боїмося прожити день без них. Забуваючи про, те що був момент, коли ми також жили без них. Тому, що мали іншу звичку та були прив*язані до чогось чи когось іншого...