Сидячи за передостанньою партою, Світлана вже декілька тижнів спостерігала, як зароджуються почуття в Миколи і Тетяни. Світлані подобався Микола, але вона полишила свої сподівання на взаємність, щойно побачила, як гармонійно виглядають разом її однокурсники: обоє стрункі, русяві й в обох волошкового кольору очі, лише дещо темніші в Миколи. От правду кажуть, що Бог не спить, а парує. Микола і Тетяна були ніби створені один для одного, і всім було помітно, що їм надзвичайно затишно удвох. Спільні походи до читального залу, спільні обіди в їдальні, спільна парта на лекціях і семінарах... З насмішкуватих очей Тетяни раз-по-раз радісно вистрибували зухвалі бісики, які хапали Миколу за короткий чубчик і з такою силою тягнули, що його щоки час від часу спалахували по-дитячому милим рум'янцем. У поглядах Миколи і Тетяни струменіло тепле світло, яким Світлана щиро захоплювалася: значить, буває-таки справжнє, чисте, незбагненне кохання.
Одного дня студенти оголосили страйк і зібралися на мітинг замість занять. Світлана й Тетяна не були прихильницями проведення кардинальних змін, тому були одними з небагатьох, хто пішов того дня на першу пару. Світлана помітила незвично сумний погляд Тетяни, яка самотньо вдивлялася вдалечінь, сидячи на першій парті біля вікна. Викладач так і не зміг закликати присутніх студентів говорити лише на тему семінарського заняття, бо усі були дуже схвильовані тим, що відбувалося поза надійними стінами університету, та ще й відлуння студентського обговорення незвичним пожвавленням линуло з вулиці. Коли на другу пару прийшли студенти, які щойно мітингували, потужні хвилі обговорення ситуації нестримним потоком охопили аудиторію. І лише Тетяна продовжувала замислено мовчати.
Микола зайшов до аудиторії натхненний, розчервонілий, з милим скувйовдженим чубчиком, що так подобався подобався Світлані, і вона мимоволі замилувалася статним юнаком, думаючи, що саме так і повинен виглядати чоловік її мрії. Активно жестикулюючи, Микола щось емоційно пояснював тендітній чорнявці, яка очевидно була разом із ним на мітингу і тепер заворожено слухала його запальні пояснення, щоразу киваючи головою на знак абсолютної й беззаперечної підтримки усього почутого. Не припиняючи своєї промови для одного вдячного слухача, Микола попрямував до останньої парти, навіть не привітавшись із Тетяною, яка після того, як він байдуже пройшов повз її парту, ще більше похнюпила голову.
Світлана гірко зітхнула. Невже ідеологічні розбіжності можуть стати на заваді справжньому, чистому, незбагненному коханню? Чи стосунки Миколи і Тетяни не склалися зовсім не через неспівпадіння ідей? Чи це просто було зовсім не кохання?