***

О доленько! Існуєш ти чи ні?
Владієш бо життям людським нагально.
Чи вималював кожен уві сні
Собі стежину довгу та печальну?

Чому ж тобі щедротів своїх жаль,
А усміх видаровуєш так рідко?
Не зраджуй мрію, доленько, не зрадь
Свого життя, хоч сумно і так гірко.