(Із циклу «Вона каже»)
Ти побудував стіни, у яких я мала плакати,
А я поставила там ліжко і заховалася під ковдрою
Зі своїм коханням.
Ти замурував двері та вікна,
А я намалювала Сонце і народила від нього сина –
Ми сміємося і радіємо з ним.
Ти отруїв повітря своєю злістю і ненавистю,
А ми насадили всюди тисячі квітів
І вони дихають з нами.
Ти забрав тепло і впустив у хату віхолу,
А ми виловлюємо сніжинки, як метеликів,
І відпускаємо їх із мріями.
Ти вирив мені могилу, а я розширила її.
Я напустила туди води джерельної
І купаюся в ній.
Колись ти побачиш мене розквітлою і щасливою
І захочеш повернутися. Але…
Син Сонця не підпустить тебе.
Бо він бачить мої страждання і мужніє від них.
Бо не знає тебе, чужого.
Бо він сльози мої перетворює на каміння.
04.02.14
Переклад Анни Дудки (
http://www.proza.ru/avtor/sireng):
Ты возвёл стены, в которых я могла плакать,
А я поставила там ложе и спряталась под одеялом
Со своей любовью.
Ты замуровал двери и окна,
А я нарисовала Солнце и родила от него сына –
Мы смеёмся и радуемся с ним.
Ты отравил воздух своей злостью и ненавистью,
А мы посадили всюду тысячи цветов,
И они дышат с нами.
Ты забрал тепло и впустил в дом вьюгу,
А мы ловим снежинки, как бабочек,
И отпускаем их с мечтами.
Ты вырыл мне могилу, а я расширила её.
Я напустила туда воды родниковой
И купаюсь в ней.
Когда ты увидишь меня цветущей и счастливой
И захочешь вернуться. Однако…
Сын Солнца не впустит тебя.
Ведь он видит мои страдания и мужает от них.
Ведь он не знает тебя, чужого.
Ведь он слёзы мои превращает в камни.
04.02.14