Тепер Зікиних володінь не впізнати . У неї навіть помічниця з’явилася.
Це літера «Я», що втекла з чарівного Букваря. Вона видала чаклунці головну таємницю гномиків.
Літера розповіла, що маленькі чоловічки встигли викрасти Марійчин Буквар. Лише вона змогла втекти, аби бути першою в царстві чаклунки.
За цю зраду Зіка дозволила їй бути не тільки першою, а найпершою при своєму дворі; навіть, більше того, звеліла негайно створити Безглузде царство й називатися його царицею Якалкою Першою.
Задоволена чаклунка. Весело їй. Тепер вона щодня регоче, дивлячись, як Якалка командує Безглуздим царством.
Сидить собі Якалка на пеньку, взявшись у боки, а перед нею, як перед царицею, півколом розташувалися товстенькі зелененькі жабенята. Раніше вони багато квакали й називалися квакалками, а тепер підтакують Якалці в її «безглуздих» справах і прозиваються підтакувачками.
За підтакувачками товпляться всі інші піддані: великі жаби й миші, змії й сови, а також численні жучки й павучки, незамінні в шкідливих справах.
Зайчисько Боря під кущем примостився. Слухає. Цікаво йому, що скаже новоявлена цариця?
Із-за дерева, як завжди, визирає задоволена чаклунка.
Сьогодні Якалка зібрала всіх раніше, ніж зазвичай, і почала так:
— Я, Якалка Перша, ваша цариця, наймудріша та найкрасивіша.
— Так, — відповіли хором підтакувачки, — так воно і є.
— Зараз я прочитаю закони Безглуздого царства, які всі мусять запам’ятати. Так, із сьогоднішнього дня забороняються умивання!
— Яка мудрість! — квакнули підтакувачки. — Від умивання стирається шкіра. До цього ще ніхто не додумався.
— Забороняються розчісування, — продовжувала Якалка. — Всі гребінці попрошу здати. З них ми зробимо огорожу для нашого царства.
— Ваша мудрість переходить усі межі, — підквакнули підтакувачки, — від розчісування робиться лоскотно.
— А від читання книжок стомлюються очі, тому я забороняю читати книжки.
Відповіддю було багаторазове «Ура!». Ледачі до навчання жаби в захваті стрибали хто вище.
— Хай живуть наймудріші Зіка Велика і Якалка Перша,— вигукнула одна з жаб, підстрибнувши вище за всіх.
Зіка з Якалкою перезирнулися. Таку запопадливість слід було заохотити.
— Що б ти бажала в нагороду за вірність? — запитала Зіка у підтакувачки, що відзначилась.
Стрибуха лише опустила очі. Дійсно, чого може бажати панянка-жаба у розквіті літ?
— Напевно, заміж хочеш? — здогадалася Якалка.
— Ква-ква-так, — відповіла та, широко роззявляючи рота в чарівній жаб’ячій усмішці.
Зіка подивилася на підтакувачку й розсміялася.
— Підбери їй гарного нареченого, — сказала вона Якалці, підморгуючи, — та такого, щоб усі луснули від заздрощів. Зіграємо весілля, гідне Безглуздого царства. Ото посміємося!
Підтакувачка від радощів підстрибнула ще вище.
— Тепер про головне, — продовжувала Якалка. — Велика Зіка подарувала нашому царству чудові казкові речі. Тепер у нас є чарівна палітра, і ми зможемо все перефарбувати у будь-який колір. Є флакончик із усілякими пахощами, які ми зможемо міняти за своїм розсудом.
Ось сидить заєць Боря. Якщо від нього пахнутиме вовком, то буде заєць сміливим мисливцем. А якщо до того ж у його імені переставити літеру «Я» наперед, те вийде не боягузливий Боря, а сміливий Ябор із запахом вовка.
Тепер про вітри. Живе на землі цих ледарів сила-силенна: Вітерець, Вітер і Вітрище, Ураган, Буря й Буревій; та ще родичі вітряні: Заметіль і Пурга непотрібні.
Я вирішила, щоб залишилася тільки Буря, яка з перестановкою літери «Я» перетвориться на шляхетного Ябура. Нехай цей Ябур охороняє межі Безглуздого царства. І зробиться в лісі тихо-тихо, і ніщо не потривожить сну наших мишок і совок.
Відповіддю була загальна радість.
— Ну, на сьогодні вистачить, — сказала Якалка, підводячись із трону. — Я дуже багато говорила й утомилась. Якщо придумаю ще щось цікаве, то повідомлю.
І пішла, поглянувши на зеленіючий ліс, який найближчим часом мала намір переробити по-своєму.
Далі буде:http://www.proza.ru/2014/01/26/503