Заговоры Севера Молдовы. 4. Пояснения респондентов

Виктор Панько
                ПОЯСНЕНИЯ РЕСПОНДЕНТОВ

Панько Е. М. и Романюк М. И.  06.04.1997 г.

Циганка Марья примовляла від урсіти*

Панько   Е. М.: 

Циганка Мар’я жила в Данулі, мала за 100 год, по хатах ходила, крепко примовляла від урсіти. Альоша наш йшов до сіней й так і упав. Бо кажут, шо такій вітер іде. Є шо поробляют дівки й посилают урсіту на суженого. І то шо як посилаєш, та той вітер, казали, де попадає на худобу, або чи на ліс, чи на чоловіка, він – упав вмерший упав. І тота баба Марія мала фрігарю.** Ту фрігарю циган робе, її круте: ручки, ножки, знаєш, таке зелізо, й робе йго голий в половина ночи. Ну, та баба занімаласа, та баба Нурчина и Парасківина мама. Й помню, шо Альоша як упав – прийшла Мар’я до мами й згасила огонь. Це о шо кладеш вогонь, вона клала фрігарю, там та фрігаря стала червона, принесли води непочатої, вона примовляє, й має спеціально кліщі для тої фрігари, що тримає, бо вогонь горит, та все в ту воду, в ту воду й примовляє. Ну й цеца – о примівка, шо я казала. «С-о порнит пе кале, пе кэраре дряптэ ка о лумынаре, фрумоасэ ка калинэ, грасэ ка слэнинэ…».
Та ца примівка вона йде й до тоі урсіти, до тоі фрігарі, Ну тай була баба Мар’я, тота циганка, так вона на друге не знала примовляти, ну на урсіту, на це  о вона, всьо село, хто знав за ню, то все село ходило, циганка була стара-стара вже.


*Урсита-Урситэ  1. Судьба, участь. 2. Суженая.
                А фаче куйва де урситэ – приворожить кого-л.
Урситоаре – фея – вещунья, предсказывающая при рождении ребенка его судьбу (в сказках).
А урси – 1. Предназначать, предопределять.
                2. Ворожить.
**  Фригаре – вертел.



Як  дівка  не  може  виддатиса


Романюк М. И.:

Вот приходе дівка. Не може віддатися й сидит невіддана. А її суженій женився, взяв другу жінку. А вона должна сидіти, пока він не лишитса водовец, шоб він її взяв. І котра сидит й чекає, уже й стара дівка чи шо там, сидит – чекає.  А є такі, шо чекати не хтя, тай берут, йдут до річки, на долину в ночи. В половина ночи йдут до річки, кладут таку дошку, кладку робля. На ту кладку вискоче жаба. Й як жаба поросна, то значе жінка того чоловіка беременна, а як не, та не. Й берут  вони ту жабу, шос там вони кажут, це я не знаю шо вони кажут, й берут ті жабі рубают голову. І як рубают голову ті жабі, сідят і слухают, в селі вже чути, голосять, вже жінка вмерла. Кров заливає, вмирає. Вот це я чула.


Легенда про урситу

Панько Е. М.:

Була йна баба, шо крепко знала поробляти, та до неі даже йшли й пани, як колис були. На кого хоче женитиса там, чи шо. Гай бо вже прийшла до неі одна старенька дівка. А тота баба робила на урсіти. Робила на урсіти й посилала на вітер. Той вітер на кого попаде, чи дерево, чи чоловік, чи шо є, знаєш усе на земле паде. А та баба мала дочку віддану шо була дочка вже беременна, вже еле-еле ходила. Коли прийшов той якийс пан й прийшла та дівка, й вони немало давали її, бо видко шо вони хотилиса. Коли пішла вона взяла ту жабу ночью, та як розрубала голову, а зять бігом прибіг, прилетів на коня, каже: «Гай, мамо, йдіть, бо жінка вмерла». А вона тоді: «Ай, Боже, я кончила сама свою дитину». Она зробила на урсіту, а урсіта, знаєш, попала на її дочку. Та вона так голосила, сходила з ума. Цей случай був.