Особенности техники заговоров
По воспоминаниям Марии Ивановны Романюк больше других в селе Дану знала заговоров баба Кица Кокорян, имевшая 90 лет. К ней обращались за помощью многие односельчане.
«Вона начинала примовляти так. Ставала коло ікони, брала вилку и ніж, клала за пояс і хрестилася, й там який день був, чи п’ятница, чи субота, хрестилася, тай каже: «Господи, Св’ята П’ятница, допоможіть мені, Св’ятий Ілій, Палій, Марія Магдалина, Григорій Богослов, Іван Золотоуст, станьте на помощ мені, хрещені породжені тіло вичищати. Не сама собою – із Матір Божою».
І бере, хухає и каже: «Моім хухом – Божим духом».
Потом каже по-молдавски: «Дескынтекул неу – лякул луй Думнезэу».
І начинає примовляти. Примовляла над водою в мисці над головою слабого. Водила ножом й примовляла. Примовляла по-молдавски, а коли заканчивала, то казала по-украински: «Шоб лишилася чиста-пречиста, як мати мала».
К примеру, баба Кица таким способом заговаривала, если у кого-то болел ребенок, произнося текст по-украински: «Ти, Самко, ти, Плюгавко, не маєш діла до йго (каже им’я) тіла, не маєш рук до йго костей, тубі кров не випивати, білу кість не ломати, вуха не виступати. Тут тобі не бувати, тут тобі не скушувати. Я тебе визиваю, я тебе викликаю, на ліси, на каміння тебе висилаю. Там тубі бути, там тубі проживати, там тубі каміня ломати. Шоб лишилася дитина чиста-пречиста».
Так примовляла три рази».
(Записано у Романюк Марии Ивановны 06.04.97).
Большим спросом пользовались заговоры цыганки Марьи, жившей в Дану около 100 лет. Она заговаривала от «урсіты», болезни, которую считали самой страшной, насланной при помощи колдовства.
«Кажут, шо як насилают урситу, то такий вітер іде. Є що поробляют дівки й посілают урситу на суженого. Й то як посилає, то той вітер, казали, де попадає на худобу, або чи на ліс, чи на чоловіка – він упав, вмерший упав. І тота баба Мар’я мала фрігарю. Ту фрігарю циган робе з зеліза, її круте: ручки, ножки, й робе її голий в половина ночи. Й помню, шо Альоша як упав, пришла Мар’я до мами й згасила огонь. Це о шо. Кладеш огонь, вона клала фрігарю, там та фрігаря стала червона, принесли води непочатої. Вона примовляє й має спеціально кліщі для той фрігарі шо тримає, бо огонь горит, та все в ту воду, в ту воду, й примовляє, ну й цеца-о примівка, шо я казала:
«Co порнит пе кале пе кэраре дряптэ ка о лумынаре, фрумоасэ ка о калинэ, грасэ ка о слэнинэ…»
Та ца примівка, она йде й до тоі урсіти, до тоі фригарі».
(Записано у Панько Е. М. 06.04.97).
Баба Кица Кокорян применяла при заговорах выливание жидкого воска на воду.
“Берут такий ковшичок желізний, трут віск (туда) шоби не був він важений, так. Кладут той віск в ту посудину й кочанами розпалюют вогонь, й над тими кочанами то розтоплюют, можна й на плітці, як то шо. Як розтопитса той віск, тоді вона вже бере той віск, бере в тарелку води й кладе на голову (слабому) тарелку з водою, и потом бере вже той віск, лляє туда, но вперед каже:
“Страх-жах, страх-жах, я тебе викликаю, я тебе визиваю хрещені породжені Марусі тіло вичищаю. Не сама собою – з Матір Божою. Я тебе визиваю, я тебе викликаю, я тобі ножом пас рубаю. (І ножом по воді ті хресте, ходе). Я тобі ножом шею рубаю, на воскові тебе зливаю”. Й потом бере той віск і лляє на воду. “Щоб лишилася Маруся чиста-пречиста”. І так три раза каже.
(Записано у Романюк М. И. 06.04.97 г.).
У респондентов существует уверенность в том, что если человек чего-то или кого-то испугался, то на воске выливается изображение человека, животного, предмета или события, ставшего причиной испуга. После того как заговор произнесен, из этого воска делают свечку и дают ее в церковь, чтоб она там сгорела. Так сгорает страх.