Якось дівчинку зустріли,
Спочатку хто вона не зрозуміли.
Виявилось, пед.орг новий,
Напевно що дуже крутий.
Думали, якась "фіфа" міська,
Виявилась дівчина проста, сільська.
На вигляд дуже мила,
Чарівна та чудова.
Майже щодня в неї сукня нова.
Ім'я в неї просто чарвне,
Та й зараз рідкісне, дивне
Юлічкою її звали,
Ну а ми Юліею Анатолівною її називали.
Ніхто й не помітив як дружба почалась.
Ми на фіз-рі в неї сиділи,
Цукерки завжди їли,
Відпускати нікуди не хотіли,
І дуже полюбили.
Тепер для нас у школі вона найрідніша,
Вона найкраща та найгарніша.
Сумуемо дуже
І вдячні за все,
Ні, це тільки початок дружби, це далеко не все!