Знаєш, у сучасному світі все так швидко відбувається. Занадто швидко. Ми не даємо собі оговтатися. „Бери від життя все” – девіз наших днів. І швидко – додам я.
Часи фаст-фуду, твіттеру, коротких думок, швидких знайомств, швидких відносин. Ми знайомимося, швидко пізнаємо одне одного, гортаємо цю книгу – читаючи по діагоналі, а частіше й взагалі не читаючи. Ми дивимося ілюстрації. Красиві картинки, гарну анімацію. І трішки так – читаємо, – ну для різноманітності. По діагоналі. І от – все. Картинки скінчилися, сторінки перегорнуті. Як швидко все сталося. І нам вже нудно. Наші бажання виконані - і нам стає нудно. Але не ті часи зараз, щоб вчитуватись у рядки, роздивлятись картини – пізнавати інший, новий зміст. Та й заскладно. Та й не цікаво. Та й часи зараз інші. Часи фаст-фуду, експрес love, експрес life. Тож – у смітник ці старі каракулі та ілюстрації, сміливо і без вагань, і ми вже у пошуку – нової книжки, і щоб картинок, картинок побільше. Бо ж читати – то така нудьга. Не у наші часи - часи яскравих картинок, фейєрверків емоцій – і ані півкроку до проникнення у суть. І це не є ані добре, ані погано. Просто, мабуть, атрофувались ті зорові рецептори, які відповідають за вміння бачити суть. Те, що за – за красивими словами дрібним шрифтом у цій книзі, за гарно виконанами ілюстрацієми, за добротною обкладинкою. Щось більше. Суть. Чистий дух.
А колись настає момент... ні, книжки та комікси не закнчуються, он їх скільки – простягни руку і якийсь, а вхопиш. Може й не дуже цікавий, але на якийсь час він займе твої думки. Трохи. Хоч трохи. Але ось цей момент – і ти кладеш цей комікс туди ж, звідки взяв – на полицю. Тобі вже все одно – ти був пустим до читання цього коміксу, пустим і лишишся після. Будуть емоції, буде симпатія, буде цікавість, і драйв теж буде – та душі ти не торкнешся. Чистий дух тобі не підвладний. І твою суть – не побачать, не відкриють. Бо то така нудьга. Лагодити свої рецептори. А може колись – у минулому житті – ми вміли долати цю дорогу – від людини до душі, від душі до духу, чистого, справжнього. Чи було таке – ми не квапились, ми читали по складах, ми перечитували і передивлялися, відтягували задоволення дійти до останньої сторінки зі словом „кінець”, бо справа не в тому щоб дізнатись що там у кінці, а в тому, щоб збагнути сенс. Зміст. Суть. А шоб збагнути – треба читати. Перечитувати. Відкласти інші книжки. Проміняти задоволення, емоції, симпатію та драйв на... пошук. У якому теж є все – і емоції, і симпатії, і задоволення і драйв у геометричних прогресіях.
Якщо відшукаєш. Якщо зважишся.