Олександр Приймак
Загальонохоплюючі культура і духовність
як засіб виживання і існування
людської цивілізації
Культура - засіб виживання, засіб життя. Стійка культура цивілізації – це немов би піраміда з п'яти взаємообумовлених шарів культур: - політичної, - правової, - економічної, - екологічної, власне культури (масової), освіти, науки і духовності, яка пронизує і охоплює всю цивілізацію. Чим більш щільна аура духовності, чим ширше основа цивілізації, тем стійкіше, довговічніше й сама цивілізація.
Але наша цивілізація, на жаль, спирається на... голову політичної культури (безкультур'я), - в положенні хиткої, нестійкої рівноваги…
Об'єктивно-визначальним, і навіть революційним, шаром культури є екологічний. А саме тому, що cаме екологічна рівновага тільки і здатна забезпечити основне право людини – ПРАВО НА ЖИТТЯ. Факти ж свідчать про екологічну деградацію цивілізації, яка збільшується, і про наростаючу погрозу її зникнення, насамперед, через антропогенну діяльність. Ці та інші факти свідчать про необхідність об'єднаних зусиль кращих умів людства для розробки політекології, створення ООН екології і охвату найширших шарів землян в цей рух заради їх же власного цивілізованого виживання, для противаги деградації і вимиранню всієї людської цивілізації.
Час золота і інших дорогоцінних металів, як загального еквіваленту цінностей давно пішов геть. На часі напрацювання загальноохоплюючого еколого-економічного еквіваленту цінностей.
В свою чергу, прийти до усвідомлення екологічної культури можуть прийти люди культурні, духовні, освічені, вчені. Центр ваги стійкої цивілізації невипадково знаходиться поблизу шару еолого-економічної культури, але все ж таки саме в її екологічному пласті, спершись на який можна повернути всю нашу цивілізацію в її нормальне положення. Пласт як екологічної, так і економічної культур невипадково має однаковий корінь – «ейкос» (дім), який давно вже варто розглядати в їх ефективній й непорушній єдності.
Отже, об'єктивно визріла вимога нової якості інтелігентного суспільства і інтелігенції цивілізації, яка поставлена вже на грань вимирання.
Історична особливість саме вітчизняної інтелігенції не тільки в необхідності мати максимальні культурно-духовні потреби, але й у віддачі накопиченого ними в цих царинах. І в цьому додаткова надія на те, що об'єктивна вимога часу на максимальну інтелігентність може і має бути задоволена вихідцями усіх соціальних верств.
Об'єктивно роль інтелігенції, яка через вимоги часу все більше приростала чисельно і разом з тим все більше пригнічувалась в СРСР, а за інерцією і в формально незалежній Україні, набуває ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ ЯКІСНО НОВОГО ХАРАКТЕРУ.
Як і завжди до цього, лишається традиційна роль інтелекту як «дріжджів» перехідних періодів усіх історичних часів. Але ж тепер, з урахуванням небезпек і викликів, які наростають, і відповідних завдань, які постають перед людськістю, саме нова інтелігенція, і тільки вона, може, і тому мусить, стати вже не тільки заброжуючою, але ВПЕРШЕ - вже і ОСНОВНОЮ ВИРІШАЛЬНОЮ рушійною силою суспільства!
Тільки таке суспільство має історично і діалектично обґрунтований ШАНС цивілізованого виживання, або, - якщо часу на це вже не лишилося, - хоча би комфортного закату цієї людської цивілізації…
Для початку еліта суспільства мусить донести цю концепцію до як до вже існуючої інтелігенції, яка ще не усвідомила вповні своєї історичної ролі, а через неї – і до кожного землянина, так – і до правлячих верхів усіх країн, партій, зробивши рух «білих комірців» не випадковим (карикатурним), а масовим (конкурентним) явищем.
Бо конкурентність – безумовна підстава для ефективності.
Для України, з одного боку, з її безкінечним Чорнобилем (і духовним, фізичним, культурним також), але з іншого боку, - Країни ще від середньовіччя чи не найосвіченішої, яка заявляла більше третини всіх винаходів у СРСР, це питання також об'єктивно найважливіше. Якщо Японія, не порівняно зараз більш розвинута, починала після програної нею війни з того, що скуповувала ліцензії на винаходи інших країн, то Вкраїна могла б і просто зобов'язана торгувати ними сама і впроваджувати їх у себе!
Вочевидь, і цілком об'єктивно, саме ця концепція просто зобов'язана стати основною національної ідеєю спочатку виживання, а потім і подальшого комфортного існування як України, так і зрештою – всієї людської цивілізації.
Зрозуміло, що суттєвою особливістю цивілізації української (як і тих, що довкола нас) є необхідність для початку вирішення «постановки» нормальної політичної культури… Для того хоча б, щоб мати можливість не турбуватися постійно про повсякденно про практичну політику, як це відбувається в так званих цивілізованих країнах. Але треба для початку цей механізм запустити і зробити свій усвідомлений вибір тих народних обранців, яким люди довіряють своє майбуття або ж… небуття!