Не звикну до думки, що осінь уже
Фарбує гірчицею листя,
Це місто мені до болю чуже,
Між нами – далека відстань.
У ньому шукала не осінь – любов,
А вийшло, що я – самовбивця.
Тут протяг студений пронизує, бо
Щастя – зрадлива синиця.
Німує і серце моє, і душа,
Неначе самотня дзвіниця.
Свідомо в це місто я увійшла –
В осінню скорботну гробницю.