Было уже около пяти вечера, когда Аня добралась до родительского дома. Когда-то ей этот дом казался лучшим местом в мире, где можно укрыться от всех опасностей и бед. Теперь она появлялась здесь редко и все чаще ее мысль, что в этом доме она всего лишь гость, хоть и долгожданный, но все равно гость.
Наталья Николаевна, мама Ани, поставила перед дочерью чашку с горячим шоколадом и яблочный пирог, ее любимый. Ей хотелось подбодрить Аню, она видела, скорее материнское сердце чувствовало боль и тоску от разрыва Ани с Ильей.
После ужина в это время отец Анны, Игорь Алексеевич, по привычке ушел в гостиную смотреть по телевизору спортивные передачи. В это время транслировали футбол. А он был большим фанатом этой спортивной игры.
- Мам, ты же не сказала папе?
- О чем, дорогая?
- Ты знаешь о чем о крахе моей жизни, о крахе брака - Аня, просто знала вспыльчивый характер отца, а сейчас ей меньше всего хотелось скандалов и выяснения причин, почему все так случилось, как случилось...
-Нет, конечно... Вы вообще разговаривали с Ильей?
-Нет, мама, он мне не звонил... и я не буду
-Вы как малые дети, может стоит поговорить, чтобы снять этот душевный груз... ведь нельзя всю жизнь жить с обидой... Аня, я тебя воспитала слишком независимой... с мужчинами нужно быть помягче
- Мам, ну вот опять нравоучения... я бы вообще не приезжала, если бы не день рождения Аленки...
Наталья Николаевна как-то сразу поникла и стала усердно сметать крошки со стола. Аня видела, что своими словами обидела мать, но ей так хотелось о всем забыть и стать другой... она понимала, что проживая неделю по расписанию счастья начинала оживать, ощущать вкус жизни.
- Прости меня мам, я не хотела тебя обидеть, просто... я наверное пойду спать...
- Милая, моя, я только хочу, чтобы ты была счастлива - прошептала вслед дочери Наталья Николаевна.
Аня вошла в комнату, бывшая их детская с сестрой, теперь просто комната для гостей. О том, что это раньше была их комната напоминали только книжные полки со сказками и детскими рисунками в рамочках, а еще тряпичная кукла Глаша, которая скромно разместилась в углу дивана.
На Аню нахлынули детские воспоминания, если бы стены дома могли говорить , они бы поведали о многих мечтах и секретах, которыми Аня делилась со своей сестрой Олей.
- Может мама и права... может стоит позвонить Илье. - Аня уже достала с сумки свой мобильный телефон, но потом резко передумала. Ей захотелось вновь стать беззаботной девчонкой, вернуться в детство, когда веришь в чудеса и сказку.
Аня залезла под одеяло, обняла, как в детстве, тряпичную куклу и ушла смотреть сны.
Було вже близько п'яти вечора, коли Аня дісталася до батьківського дому. Колись їй цей будинок здавався найкращим місцем у світі, де можна сховатися від усіх небезпек та бід. Тепер вона з'являлася тут рідко і все частіше їй спадало на думку, що в цьому будинку вона всього лише гість, хоч і довгоочікуваний , але все одно гість.
Наталія Миколаївна, мама Ані , поставила перед дочкою чашку з гарячим шоколадом та яблучний пиріг, її улюблений. Їй хотілося підбадьорити Аню, вона бачила , швидше материнське серце відчувало її біль і тугу від розриву з Іллею .
Після вечері в цей час батько Анни , Ігор Олексійович , за звичкою пішов у вітальню дивитися по телевізору спортивні передачі - транслювали футбол . А він був великим фанатом цієї спортивної гри .
- Мам, ти ж не сказала татові ?
- Про що , люба?
- Ти знаєш про що, про крах мого життя , про крах шлюбу - Аня просто знала запальний характер батька, а зараз їй найменше хотілося скандалів і з'ясування причин , чому все так сталося, як сталося ...
-Ні ... Ви взагалі розмовляли з Іллею ?
-Ні , мама , він мені не дзвонив ... і я не буду
- Ви як малі діти , може варто поговорити , щоб зняти цей душевний вантаж ... адже не можна все життя жити з образою ... Аня , я тебе виховала занадто незалежної ... з чоловіками треба бути ніжною та слабкою…
- Мам , ну от знову моралі... я б взагалі не приїжджала , якби не день народження Оленки ...
Наталія Миколаївна якось відразу поникла і стала старанно змітати крихти зі столу. Аня бачила , що своїми словами образила мати, але їй так хотілося про все забути і стати іншою ... вона розуміла , що проживаючи тиждень за розкладом щастя починає оживати , відчувати смак життя.
- Пробач мене мам , я не хотіла тебе образити, просто ... я напевно піду спати ...
- Мила , моя , я тільки хочу , щоб ти була щаслива - прошепотіла Наталія Миколаївна.
Аня увійшла до кімнати, колишня їх дитяча з сестрою, тепер просто кімната для гостей . Про те, що це раніше була їх кімната нагадували тільки книжкові полиці з казками та дитячи малюнки в рамочках , а ще лялька Глаша, яка скромно розмістилася в кутку дивана.
На Аню нахлинули дитячі спогади, якби стіни будинку могли говорити , вони б повідали про всі мрії та секрети, якими Аня ділилася зі своєю сестрою Олею.
- Може мама і права ... може варто зателефонувати Іллі. - Аня вже дістала з сумки свій мобільний телефон, але потім різко передумала. Їй захотілося знову стати безтурботним дівчиськом , повернутися в дитинство, коли віриш у дива та казку .
Аня залізла під ковдру, обняла , як у дитинстві, ганчіркову ляльку і пішла дивитися сни.