Глава первая

 
Анна провела рукой по кожаному переплету блокнота и вздохнула. Ей всегда нравились канцелярские принадлежности, она могла часами бродить по таким отделам и рассматривать ручки, карандаши, яркие обложки тетрадей. Часто, чтобы поднять себе настроение покупала какой-нибудь приглянувшийся ей блокнот с необычной обложкой, но так и не решалась в нем начать писать, боясь испортить белоснежные листы бумаги своими спонтанными мыслями. Покупала и складировала на отдельной полке в своем шкафу. Вот и очередной блокнот пополнит ее коллекцию.

   Она перелистала блокнот, и к своему удивлению обнаружила, что листы исписаны чьим-то неровным почерком, а с середины блокнота выпал  небольшой листок, на котором Аня прочитала: "Дорогая Анна! Если ты читаешь эти строки, значит ты все-таки решила принять мой подарок. Не  удивляйся, что страницы блокнота исписаны. Это твой ключ к счастью. Я увидел тебя и с первого раза понял, что между нами есть какая-то связь...может это любовь, я и сам не знаю... я видел глубокую печаль в твоих глазах, хотя ты и улыбалась... я попытался заглянуть к тебе внутрь души, но ощутил там пустоту... Этот Блокнот поможет найти тебе себя настоящую, точнее вспомнить себя настоящую...Найди свое счастье!"

   Аня открыла на первой странице блокнот. Надпись гласила: "Счастье по расписанию". А это еще что такое? - закатила глаза девушка. - Ну уж нет, жить по чей-то указке, еще и незнакомца. Да, она общалась с Андреем, у них было много чего общего, ее тянуло к нему. А может все-таки стоит попробовать и так вся ее жизнь катится под уклон. Чем она рискует? Аня продолжила читать, на странице стояла завтрашняя дата  - первый день осени. Осень ее любимая пора.

   В детстве всегда хочется  повзрослеть, чтобы делать все, что хочется - говорил его голос со страниц блокнота. - А повзрослев, мы зачастую перестаем делать даже то,что делали в детстве. Так может быть сейчас, отбросить  все это, забыть про ограничители и встретить первый день осени, как в детстве. В парке, со сладкой ватой на скамейке, выключить компьютер, оставить мобильный дома, купить целый блок «Баунти» или проверить действительно ли «Милки Вэй» не тонет в молоке. Мульт про спасателей Чипа и Дэйла освежит в памяти веселую песенку. Разноцветная пружинка поднимет настроение. И где-то внутри появится то самое щекочущее чувство свободы, нескончаемой и всеобъемлющей.

И тогда даже за месяц с тобой сможет произойти самое волшебное приключение в твоей жизни. Только верь в себя...


   Аня прочитала и засмеялась, да меня сочтут сумасшедшей, если это я все начну делать... но потом взяла мобильный и набрала номер своей подруги Вики.

   На следующий день Анна встретилась с Викой в условленное ими время в городском парке. Было около 3 часов дня. Они уселись на скамье по раскидистым каштаном с золотистой листвой. Прихватили с собой пиццу и по стаканчику горячего шоколада.
   По парку бродили то там то сям группы школьников: нарядные с бантами... как никак 1 сентября. Раньше для Ани первый день осени был началом нового жизненного этапа. Нет, не Новый год, а именно 1 сентября было точкой отсчета начала, начало новой жизни, что с этого дня все изменится.
   С Викой сейчас они виделись редко Семья, работа, бытовые проблемы засасывали как трясина. Оставался мобильный телефон, на котором они висели часами, спасаясь так от скуки и делясь последними новостями из жизни общих знакомых. С Викой Аня познакомилась еще на студенческой практике в одной из газет там и подружились. "Викуся" - так звала ее Анна. Виктория была миниатюрной девушкой, с выразительными глазами и заразительным смехом. С ней можно было чувствовать легко и непринужденно, с ней ты веришь, что тебя не осудят, чтобы ты не сделал, все это будет выглядеть простой и забавной шуткой.

   - Ты помнишь нашу давнюю традицию в "День пива" кататься на "Веселых горках", и садится именно в первую кабинку, чтобы ветер в лицо, а потом визжать от удовольствия, как будто это самый крутой вираж в нашей жизни или падение с высокого обрыва...
   - Ну, да, особенно, когда на нас с опаской смотрят и дети и их родители - и Вика зашлась в истерическом смехе - Думают, что две взрослые девахи просто приняли много на грудь...
Их обуяло безудержное веселье
 Сколько раз они виделись и каждый раз в своих разговорах перебирали как цветные бусинки-события нанизывая их на одну нить воспоминаний.
  Анна расслабилась, вдыхала терпкий аромат воздуха, какой только бывает осенью, ей даже хотелось мурчать от удовольствия.
   Правда им с Викой так и не удалось прокатится на каруселях, аттракционы в парке были закрыты до следующего летнего сезона. Ну, и плевать ей и так удалось позабыть о своей хандре на несколько часов. Правда Анна не стала рассказывать о ежедневнике, который ей подарил парень со Львова. Это ее был маленький секрет.
   Время в разговорах и девичьих сплетнях пролетело быстро. Мобильник молчал. Муж скорее всего еще не вернулся с работы. Хотя у Ильи и не было такой привычки звонить ей. Аня чаще набирала его номер, но теперь в их семейной жизни все шло вкривь и вкось.

   Вернувшись домой, Аня не застала мужа дома. На журнальном столике она увидела папку с бумагами. Аня быстро пробежала глазами по тексту и не могла поверить случившемуся...

   

  Анна провела рукою по блокноту і зітхнула. Їй завжди подобалося канцелярське приладдя, вона могла годинами бродити по таких відділах і розглядати ручки, олівці, яскраві обкладинки зошитів. Часто, щоб підняти собі настрій купувала блокнот з незвичайною обкладинкою, який їй сподобався, але так і не наважувалася в ньому почати писати, вона боялась зіпсувати білосніжні аркуші паперу своїми спонтанними думками. Купувала і складала їх на окремій полиці у своїй шафі. Ось і черговий блокнот поповнить її колекцію.

   Вона перегорнула записник, і здивувалась, що листи списані чиїмось нерівним почерком, а з середини блокнота випав невеликий  аркуш, на якому Аня прочитала : "Люба Анна! Якщо ти читаєш ці рядки, значить ти все-таки вирішила прийняти мій подарунок. Не дивуйся, що сторінки блокнота списані. Це твій ключ до щастя. Я побачив тебе і з першого погляду зрозумів, що між нами є якийсь зв'язок ... може це кохання, я й сам не знаю ... я бачив глибокий сум у твоїх очах, хоча ти і посміхалася ... я спробував заглянути до тебе всередину душі, але відчув там порожнечу ... Цей Блокнот допоможе знайти тобі себе справжню, точніше згадати себе справжню ... Знайди своє щастя!"

   Аня відкрила на першій сторінці блокнот. Напис свідчив: "Щастя за розкладом". А це ще що таке ? – підкотила  очі дівчина. – Ну це вже ні, жити за чиєюсь вказівкою, ще й незнайомця. Так, вона спілкувалася з Андрієм, у них було багато чого спільного, її тягнуло до нього. Але… А може все-таки варто спробувати і так все її життя котиться під ухил. Чим вона ризикує ? Аня продовжила читати, на сторінці стояла завтрашня дата - перший день осені. Осінь її улюблена пора.

   У дитинстві завжди хочеться подорослішати, щоб робити все, що хочеться - говорив його голос зі сторінок блокнота. - А подорослішавши, ми часто перестаємо робити навіть те, що робили в дитинстві. Так може зараз відкинути все це, забути про обмеження і зустріти перший день осені, як у дитинстві. У парку, з солодкою ватою на лавці, вимкнути комп'ютер, залишити мобільний вдома, купити цілий блок «Баунті» або перевірити чи справді « Мілки Вей » не тоне в молоці. Мульт про рятувальників Чіпа і Дейла освіжить у пам'яті веселу пісеньку.  Різнокольорова пружинка підніме настрій. А після того, як ти покатаєшся на « Веселих гірках », напевно, і хмари затанцюють. І десь всередині з'явиться те саме почуття свободи, нескінченної та всеосяжної.
І тоді навіть за місяць з тобою зможе відбутися саме чарівна пригода в твоєму житті. Тільки вір у себе ...


   Аня прочитала і засміялася, та мене вважатимуть божевільною, якщо це я все почну робити ... але потім взяла мобільний і набрала номер своєї подруги Віки.

Наступного дня Анна зустрілася з Вікою в міському парку. Було близько 3 години дня. Вони сіли на лавці під розлогим каштаном із золотистим листям. Прихопили з собою піцу і по стаканчику гарячого шоколаду.
   По парку бродили то там то сям групи школярів : ошатні з бантами ... як ніяк 1 вересня. Раніше для Ані перший день осені був початком нового життєвого етапу. Ні, не Новий рік, а саме 1 вересня було точкою відліку початку, початок нового життя, що з цього дня все зміниться.
   
З Вікою зараз вони бачилися рідко: сім'я, робота, побутові проблеми засмоктували як трясовина. Залишався мобільний телефон, на якому вони висіли годинам, рятуючись так від нудьги і ділячись останніми новинами з життя спільних знайомих. З Вікою Аня познайомилася ще на студентській практиці в одній з газет там і потоваришували. " Вікуся " - так кликала її Анна. Вікторія була мініатюрною дівчиною, з виразними очима та заразливим сміхом. З нею можна було відчувати легко і невимушено, з нею ти віриш, що тебе не засудять, щоб ти не зробив, все це буде виглядати простим і забавним жартом.

   - Ти пам'ятаєш нашу давню традицію в " День пива " кататися на " Веселих гірках ",  сідати саме в першу кабінку , щоб вітер в обличчя, а потім верещати від задоволення, як ніби це самий крутий віраж у нашому житті або падіння з високого обриву ...
   - Ну, так, особливо , коли на нас з побоюванням дивляться і діти і їх батьки - і Віка зайшлася в істеричному сміху - Думають, що дві дорослі девахи просто перебрали...
  Їх обуяла нестримна радість.
  Скільки разів вони бачилися і кожен раз у своїх розмовах перебирали як кольорові намистинки - події нанизуючи їх на одну нитку спогадів.
  Анна розслабилася, вдихала терпкий аромат повітря, який тільки буває восени, їй навіть хотілося мурчать від задоволення.
   Правда їм з Вікою так і не вдалося прокотитися на каруселях, атракціони в парку були закриті до наступного літнього сезону. Ну, і начхати їй, і так вдалося забути про свою хандру на кілька годин. Правда Анна не стала розповідати про  записник, який їй подарував хлопець зі Львова. Це її був маленький секрет.
   Час в розмовах і дівочих плітках пролетів швидко. Мобільник мовчав. Чоловік швидше за все ще не повернувся з роботи. Хоча у Іллі і не було такої звички дзвонити їй. Аня частіше набирала його номер, але тепер в їх сімейному житті все йшло криво і навскіс.

   Повернувшись додому, Аня не застала чоловіка вдома. На журнальному столику вона побачила папку з паперами. Аня швидко пробігла очима по тексту і не могла повірити, що трапилося ...