Вольный перевод
Даже когда буду сИвою,
и пойдёт моя жизнь тьмою,
для тебя я буду красивою,
для кого-то совсем никакою.
Для кого-то злою, упрямою,
для кого-то колдуньей и коброю.
Между прочим, если по правде,
так была я глупой и доброю.
Беззащитною, несинхронною
ни с теориями, ни с практиками.
и болела во мне ирония
локоточками и галактиками.
И не знала мещанская стая,
когда я задыхалась в бедах,
выходила к людям душа моя
забинтованная белым смехом.
У судьбы, как на поле минном,
я просила в этом столетии
ну, хотя б магазинный тот минимум:
- Люди, будьте взаимно вежливы! -
и если б на то моя воля,
написала б везде я курсивами:
- Как же много на свете горя,
люди, будьте взаимно красивыми!
Ліна Костенко МІЖ ІНШИМ
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!