Ніби не ждеш від людини кохання
страх почуттів притупляє бажання
сумніви глибше стискають пути
соромно визнать помилки свої.
Бачити небо крізь сіре віконце
і повсякчас затулятись від сонця
вірного шляху, дорогу буття
вибрати страшно лише навмання.
Вирвавшись з кола не стримуй себе
дай світу знати, що в серці живе
і по дорозі у світле майбутнйє
легкой ходою поринь в незабутнє.