Можна я помовчу?
Мені набрид цей галас, шум, істерика.
Мені більше не цікаві розмови, які ні до чого не приводять. Я стомилась від слів, зазвичай порожніх та, на диво, легких. Вони ховаються між ребер і чекають вдалого часу для наступу. Слова - це ін'єкція проти невиліковного, це голка, котра знову і знову проникає під пошматовану шкіру.
А людям болить.
А люди живі.