Переорюєш серце плугом,
Сієш зерна зневіри, страху –
Поміж Богом і вічним Бугом
Бється мого кохання птаха.
Я зроблю паперовий човник
Без весла хай пливе рікою,
Вірний друг – його співрозмовник
Теплий вітер палеозою.
Коли промінь останній згасне,
Коли сонце піде на плаху,
Крізь дерева старі й гіллясті
Продирайся на волю, птахо.
Бо на полі мойого серця
Проростають отруйні зерна.