Смугастик прокинувся, застрибнув на підвіконня. І зачудовано задивився у вікно. Такого він ще не бачив. Вся вулиця була вкрита молоком! Воно було всюди. Навіть жовтогарячого листя не було видно на кленах. А Смугастик точо знав, що воно є. Не було видно й сусідніх будинків.
- Де ж вони поділися? - здивовано подумав котик. Але вже через декілька секунд Смугастика зацікавило інше . Йому дуже закортіло дізнатися, чи смачне це молоко, розлите на вулиці. Було якось таке, що котик заліз на стол та розлив молоко – тоді воно здалося котику смачнішим за те, яким завше його пригощала господиня. Хоча й насварили Смугастика тоді. «Але ж на вулиці хтось інший розлив молоко, то сварити не будуть. Піду, спробую» – вирішив котик і вистрибнув у відкриту кватирку.
На вулиці було так вогко, наче під час дощу. Смугастик спробував молоко, що було розлите скрізь, на смак, але воно йому не сподобалось. Котик незадоволено пронявчав: «Пора вже додому, там тепло та сухо»
- Та ти що, що може бути краще за таку погоду! – почув котик тоненький голосок.
- Ти хто? І що це за молоко несмачне таке? І чому воно тобі подобається? – зацікавився котик.
- Я - мишка. А це – не молоко, а туман. Туман нам, мишкам, подобається. Можна гуляти по вулиці, не боячись котів.
- Мене ти й так можеш не боятись, я не полюю на горобців та мишок – сказав Смугастик. - Але було б цікаво подивитися на тебе.
Мишка розсміялася і пояснила Смугастику, що саме за те, що можна сховатися в тумані, він і подобається мишкам.
Та котик і сам це зрозумів.
- А що ж ви робите у таку погоду? – запитав він нову знайому.
- Звичайно шукаємо якусь їжу – відповіла мишка.
- Тоді почекай, зараз я пригощу тебе смачним сиром – пообіцяв котик і побіг додому.
- Коли через декілька хвилин вибіг зі шматочком смачного сиру для мишки, та не одразу знайшов її. В тумані дуже важко знайти маленьку сіру мишку. Та котик старався. Та й мишка хотіла знайти котика. Вона ж не встигла розповісти йому про одну цікаву гру, у яку можна гратись, коли туман. Тож мишка і котик все-таки зустрілися, хоч і поблукали у пошуках. Котик пригостив мишку сиром. А мишка розповіла Смугастику про цікаву гру. «Коли туман, можна ганятися за хвостиком – це весела мишача гра» – розповіла мишка. Котик спробував – це дійсно було весело. А ще мишка розповіла котику , що її звуть Білолапка. Взагалі це секрет для котиків, але ж ти мій друг – довірливо сказала мишка. Тож наступного разу, коли буде туман, ми знайдемось набагато швидше – пообіцяла мишка.
- А Смугастик, навіть коли прийшов додому, то дивувався – такий дивний туман – у ньому легко сховатись, але саме він допоміг котику та мишці познайомитись.