Багато так хтіла сказати,
Словами порвала листок.
Рука перестала писати,
На серці палає замок.
Мама вірила, буду щаслива,
Тато бачив у сні мрії мої.
А я вирісла і зрозуміла,
Що права була квітка у полі.
Я гадала на квітці гарненький,
Буде вірним він, чи не судилося?!
Дощик падав на листя дрібненький,
Через нього волосся завилося.
Не судилося...
Вже не судлося...
Багато так хтіла сказати,
Словами порвала листок.
Рука перестала писати,
Та й серця нема вже давно.