Де стежечка за хатою, на яблуні старій, дідусь підвісив гойдалку, щоб
гойдатись малій. Мала біжить, підстрибує, і руки підійма:
- Я вже доросла виросла, гойдатимусь сама!
Все вище, вище гойдалка, аж до гілок летить. Промінчик сонця лагідний
на листячку блищить. Мала сміється радісно, і пісеньку співа,
співаючи, вигадує смішні свої слова. По квіточку, про пташечку, про
сонце золоте, і про маленьке яблучко, що на гіллі росте. Про котика
сіренького, що спить у холодку, ведмедика маленького, в бабусинім
платку :) Про те, як скоро виросте волоссячко густе, і довгу косу з
бантиком матуся заплете...
А гойдалка гойдається, летить в гілля густе, і сонечку всміхається
дитинство золоте...
13.10.2013
г. Киев