Життя...

Життя – доволі цікава річ. І інколи справді починаєш замислюватись над тим, чи існує щось над нами, чи є Бог, а може ти сам  є творцем своєї долі. Напевно, читаючи це, ви подумали що за дурниці лізуть в голову цій особі, але я хочу запевнити вас в тому, що інколи все залежить лише від нас. Головне мати бажання і сили щось змінити. Але, на превеликий жаль, ми просто чекаємо на диво. Розплющіть очі, подивіться на світ реально, не через призму рожевих окулярів, які на вас одягнули. Розблокуйте свій розум, дайте волю думкам  і особистим поглядам, а не тій системі речей, які запрограмовані владою, релігійними баченнями, думками інших. Всі ми так чи інакше є просто пішачками на дошці для шахів. Одні вірять у те, що нами керує Бог, інші - що  четвірка володільців світу, ще інші -  що ми піддослідні інопланетного життя, але я хочу відкрити на мій погляд істину, яка є така очевидна. Нами керуємо ми самі! Шкода що люди залежні від оточуючих речей. Шкода що не бачать реальність ситуації, об’єктивно її не оцінюють, не прагнуть змінити щось на краще. І стає лячно від того що ми заплутались у тенетах залежності, боїмося мріяти, робити речі і слідувати своїм бажання, не боятись думки інших. Якщо хтось здійснить спробу піти проти законів, сказати свою думку, ми послухаємо і навіть скажемо собі, а він правий, але тільки подумки, адже страх який зародився в нашій душі, немов змія, тісно обгортається навколо нашої шиї і міцно стискує, раптом задушить. Лячно еге ж? Але ця історія не про владу, не про релігію, і в ній немає Бога, вона про реальність, про те, що всі події залежать так чи інакше лише від нас, про те що у життя немає хеппі енду, це лише видумки поетів, письменників, художників і режисерів.