Осiннiй настрiй

Буває так, що просто чомусь сумно... І осінь по-особливому нудна, і люди надзвичайно заклопотані, і маршрутки занадто захекані...  І можна розплакатися, відчувши, як дмухає на холодні руки душі доречна думка у книзі, проникливий рядок у пісні або чийсь розуміючий погляд... І тоді раптово яскравою думкою спалахує розуміння, що хтось колись уже відчував те саме, що й ти, і, можливо, має подібні відчуття й зараз. І тоді випиваєш чашку гарячого чаю й відважно виходиш у непривітний сірий зарюмсаний світ, щоб обов'язково зустрітися з чимось хорошим. Ось тут - малюк в яскравих гумових чобітках захоплено чалапає по калюжах, а там - усміхнена закохана пара сховалася від усього світу під парасолькою, а он там - замислена дівчина підняла з просякнутого осінніми сльозами асфальту напоєний сонцем кленовий листок... Життя прекрасне.