Неповторнi

Кажуть, що незамінних людей немає. Так, незамінних немає, але... є неповторні. Є люди, яких завжди бракуватиме. Бракуватиме їхньої посмішки, погляду, голосу, запаху, щирих очей. Їхній стільчик у твоєму серці завжди буде пустим, бо неповторних не замінюють. Просто разом з відходом такі люди забирають частину тебе. І вже таким як раніше ти ніколи не будеш. Хапаючись за дрібниці, які дозволяють не забути найдорожчих, починаєш мимоволі жити їхніми звичками. Тоді, здається, що ви завжди поруч, тільки от не бачитесь і не розмовляєте. І мені достатньо тільки знати, що в тебе все добре, що ти вчасно лягаєш спати, менше п’єш кави, віриш у себе, що у тебе не мерзнуть руки і серце, а очі вже не такі сумні. І скільки б поруч не було людей, неповторних завжди бракуватиме... до щему... у серці.