Наша донечка рідна,
Ангелятко маленьке.
Так рано до Бога пішла,
Ти від тата і неньки.
Я на тебе чекала,
Саму рідну людину.
Думала часто, не спала,
Де ж ти, мила дитино?
Роки пролітають без тебе.
Душа моя плаче від болю.
Я знаю ти Ангел на небі,
Та серцем я завжди з тобою.
Біль серця, що йде за тобою,
Ніколи, ніщо не вгамує.
Я живу, я живу моя доню.
Та тяжко мені, бо дуже сумую.
Вже сонечко миле за хмари сідає,
Може хтось скаже,- так треба.
А біль не проходить, бо й досі не знаю,
Як живеш ти дитино на небі...?
Лютий 2010 р.