С О Б А Ч Е Ж И Т Т Я
Воно таке... Хоч-не-хочеш, а живеш і чекаєш: може завтра – через тиждень – місяць, або... зимою – влітку; якщо не буде цього року то – через рік-другий буде і тобі так, як йому, тому панку!...
Неначе – твого походження і не роду княжого...
Та не так воно є у теперішньому світі: по-собачому, по-псячому! Вибіг на вулицю – люта стуга, хоч вовком вий! Смикнувся сюди-туди по-старому маршруту: ані кістки гнилої, ані запеченої після собачого кошерного саміту – не знайти!... Що за життя? Ніби кістки з”єдають...
Побігав-побігав і... побачив: вивели, колєдзю, на повідку – немов якась цяцька на подіумі, або дефінант-оліґарх із мандатом недоторканності на всі випадки всього життя, і на всі вибрики, а власне: що собача честь замовить, замарить...
Ого-го-го! Де захотів - присів і язиком гав-гав!.. Реалізував “Ка-кі” – паскудство під Древом! Іще – викрутасом гав-гав! Собаче поріддя недоторканне, як і той, що теж на повідку: було – обурився, але згодом підтвердив наслід задньою лапкою своїм пісь-пісь на стовбурі Древа...
Тепер – пані на повідку, чекають закінчення недоторканного пісь-пісь.
Нарешті: гав-гав – звільняє слугу повідка і веде за собою, немов під ручку, якби у кошерний московський кабак чи у євростандартний: побачити і показатися людям – гарно живе собачка недоторканна! А щодо свободи вуличного волоцюги-собацюри, бомжа-електоратного у спеку-мороз, біді-голоді – хоче гавкати – гавкай, або мовчи, так демократично, по-собачому справедливо!
Волоцюга: добре, шикарно бути собакою-песиком, на повідку! Навіть сон сниться: то – рай! А, як тобі, собаці, не на повідку, здобути рай?...
Запитає одновірця, однородного, одноплемінного – порадить, вчений – здобув рай завдяки собачому життю волоцюги, гав-гав!
“Приятелю, скажи: як вдалося сягнути позицією раю?”
Той, здивовано озирнувся, вимірив - мале пиво, скривив гримас-міну.
“Гав-гав, ти із дурдому!.. Ходити на повідку позицією – рай!.. Одне, що на гар”ячій пательні мати задоволення сексом – кожна вулична собацюра тільки тим і радіє, що на мою позицію гавкає – ліпше у пеклі опозиції...
Бридко триммати позицію раю – годують на заріз і, навіть, буває – гавкати дозволяють на опозиціонерів, як ти: гав-гав!... Бачу, опозиціонер – вільний і вільному воля! Куди і на кого хочеш гарчиш... Богообраних лякаєш, а мені – тицяють цидульку-чечотку під ніс: годуємо – гавкай на етіх... опозіціонров фашістов! Такі, як сам – спати не даєш... Порушуєш собачі права позиціції! І, ГОЛОВНЕ: тебе на повідку не водять, не наказують гавкати язиком на таких фашистів як ти... Кажу – після того, як мене і Аньку-пулемйотчицю взяли у рай із свободи – ти мені снишся страшним, ніби з вилами ідеш на мене... Напевно, і кулемет приберіг!...”
“Ти теж мені снишся: живеш, як Анька-Пулемйотчиця у
сметані... Навіть презентує романи-презирвативи у позиції раком...”
“У рай допускають правильно орієнтованих!”
Колєдю потягнув Повідок: “Пора! Пора до раю...!”
Собака опозиціонер, по-собачому, од холоду-голоду, зіщулившись, підібгав хвоста, подумав: “Добре собацюрі на повідку!”
Собацюра, на повідку озирнувся, позаздрив: “Щасливий, без повідка – живе, як у Раю!”