Пiсенька про серпневий лiтачок

Ганна Осадко
Місто-мжичка, листя-личко,
колобродять в тиші кола,
І спроквола-знадівкола
час піском тече на нас...
Крок-півкроку-дай-но руку,
бо життя – вар'ятська школа,
У якій усі ми учні,
перший-другий-третій клас...
Ще дзвінком у сні калата
осінь - дівчинка-шмаркачка,
Не складається задачка,
плач собі чи гопки скач...
Врешті, ну її до дідька,
чи до дядька, чи до тітки,
Вирву зошита сторінку -
літачка зроблю і –
фіть!
Полечу собі на ньому,
білі крила у клітинку,
Полечу за журавлями,
за дроздами
і теде,
Щоби легко, щоб гойдало, би зовсім не боліло,
Тілі-тілі,
сливи спілі
умирають у траві.