Ще один місяць літа,
Хмільного, немов мохіто,
Ще трави, мов малахіти
І роси на них дзвенять.
Ще дні, як любов, гарячі,
Чекають на нас терпляче
І кличуть у мандри, наче,
Ми – юні. Нам – 25.
Давай втечемо у гори,
Там квітів – живі узори,
Струмочки наллють «кагору»
Й пірнемо у сонцепад.
Так хочеться в горах жити,
Озону та оксамиту.
Цей серпень теплом налитий,
Солодкий, мов рафінад.