Блукаю над самим краєм
Цієї озерної пустки
Де вітер кричить в очерет:
«Допоки цей небосхил
З осі не зійде і не зрушить полюс,
І руки в безодню не кинуть хоругви
Заходу і таємничого Сходу,
І світ не розпустить пояс,
Не бути тобі на ложі
З коханою в мареві сну.»