Із літа ми у осінь перейшли,
Гуляючи по липовій алеї,
Мій любий Києве, не знаєш ти, що ми
Здолали б навіть гори Піренеї.
Любові нашій осінь не страшна,
Хай під ногами – золото із липи,
Буває навіть осінь запашна
У серцевині літечка – у липні
Коли довкруж натхнення і Дніпро,
Фонтани, голуби... Але якби ти
Читав мої думки, коханий, про...
Про те, що я не зможу розлюбити.