мій дивний світ у полоні пустки днів
буденності без дрифту та драйву
шалений час у просторі онімів
в очікувані нових імпульсів кайфу.
у сутінках луна те радіо
вібрує мінорно в середині
не розбірливо дражнить,мать його
лишень миті нанівець зведені.
слухай не слухай,кричи не кричи
сьогодні в обіймах самотності
повинна знайти у фресках душі
маленьку скриню безодності.
розквітнути в момент рівнодення
бути з світом воєдино
пізнати б таємне откровення
що для усіх назавжди чинно.